Творчість наших дописувачів.

Творчість наших дописувачів.

203
0
ПОДІЛИТИСЬ

Михайло Пасічник.

Однокласникам на честь 45-річчя закінчення школи.

Ми життям вже добряче потерті,
Хтось ще йде, хтось зійшов із дороги…
Вже до першого дзвоника смерті
Значно ближче, ніж до випускного…

Не стомилися ми гоноритись,
Хоч вже й встигли онуків надбати,
Нам простіше на гріх ще підбитись,
Аніж підсумки ці підбивати…

О, які нас хурделили танці
І які відмикались замочки!
Нам простіше роззутись – і в став цей,
Аніж класти на тіло примочки…

О, які солов’ї нас будили!
В цей захламлений парк неохайний
По любов і зітхання ходили,
А йдемо вже лише по зітхання…

Хто з ким буде дружить, як ведеться
Визначали бої опівнічні…
Полем, лісом ішли в Половецьке
Однокласниці з сіл восьмирічних…

Ми впивалися щемом кохання,
Провидіння дівчат нам послало:
Віті – Клаву, Стаськові – Тетяну,
А мені – Богом писану Галю…

Не усе так було, як гадалось,
Рани рано вкривалися сіллю…
І женилися ми, й розлучались,
Й зовсім інші справляли весілля…

В нас були і підйоми, й безодні,
Нас крутили і смерчі, і вири, –
Дві в нас Віри було, а сьогодні
Лиш одна залишилася Віра…

Кров скипалась в бульки-самограйки
І тремтіла у м’язах напруга.
Жаль, що Вітя уже Наливайко
Не запустить півлітра по кругу…

Однокласники! Друзі! Ми знову
Кроком довжим дороги зникомі,
Не гнітить нас пора вечорова,
Не поскаржимось Богу на втому.

Хоч життям ми добряче потерті,
І стежки забуттям перешиті, –
Ще до першого дзвоника смерті,
Як не як, а судилось нам жити!

26 квітня 2015 р.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ