20 березня минає 40 днів, як віддав своє дорогоцінне життя за незалежність України у зоні АТО наш дорогий, любимий, рідний синочок, братик, татусь, онук, чоловік, племінник
Панасюк Юрій Володимирович.
Синочку, світ затьмарився від сліз.
Ти в спогадах зі мною скрізь.
Як тяжко горе це нести,
Прости мене, що не змогла тебе спасти.
Пташечко моя, не заросте ніколи та стежина,
Що провела тебе в останню путь,
Похилиться зажурена калина
І добрим словом люди пом’януть.
Нехай земля буде лебединим пухом, а душі – Царство Небесне.
Спи спокійно, наш рідний.
Вічносумуючі: мама, тато, братик,
донечка, дружина, бабуся, всі рідні та близькі.