21 квітня мине 3 роки з часу смерті найдорожчої нам людини – брата, дядька, дідуся
Бабича Олександра Васильовича.
Летить життя, вистукують хвилини,
Журба настала, нам сльози лить і лить.
І всі слова, і образ твій єдиний
Довіку в наших душах будуть жить.
Три роки без тебе в смутку і тривозі,
Ще й не вірим, що тебе уже нема,
Що не усміхнешся вдома, чи в дорозі,
І не промовиш будь-які слова.
В душі не зникне біль утрати
І чорна гіркота біди,
Рідненький Саша наш, пам’ятати
Тебе ми будемо завжди.
Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі. Земля хай буде лебединим пухом.
Всі, хто знав нашого Сашу – пом’яніть його разом з нами.
Вічносумуючі: сестри Ніна, Галина, племінники та внуки.