…І СПОКІЙ
Пам’яті АТОвця Андрія Писаренка
У мозок стукав Іловайськ,
Сичала Волноваха.
Не знав до того смертних ласк,
А тут – як розпанахав.
З холодним потом на чолі
Вгризався у заграву,
Вростали в руки важелі,
Корилась грізна САУ.
Війна тут справжньою була,
А не якась – гібридна,
І справжня кров із ран текла,
І стогін: “Мамо, рідна…”.
Тут не було чужих смертей –
А друзів-побратимів.
Той біль не скинеш із плечей,
Як зайву одежину.
Той біль і в рідному краю
Не втопиш в оковитій…
І ось за правду, за свою,
Жорстоко був побитий!
У мареннях – сліпа межа
І дні навпіл роздерті…
Шукала спокою душа –
Знайшла його… у смерті.
24 березня 2018 р.
А.Кондратюк.
