Бердичівське коріння голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова

Бердичівське коріння голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова

53
0
ПОДІЛИТИСЬ

Нещодавно у київській газеті “ВЕСТИ” — українському щоденному російськомовному виданні з’явилась стаття під назвою “ПУТЬ ОТ ДОМИКА В ГЛУБИНКЕ ДО КРЕСЛА СПИКЕРА ВР – КАК РАЗУМКОВ ПОПАЛ В БОЛЬШУЮ ПОЛИТИКУ”. Київські журналісти за активної допомоги журналіста місцевої газети “Земля Бердичівська”, краєзнавця Анатолія Горобчука дослідили бердичівське коріння відомого нині політика, голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова. Пропонуємо нашим читачам ознайомитись зі скороченою версією цієї статті.

Ще в минулому році ім’я Дмитра Разумкова навряд чи сказало щось пересічному обивателю – пересічний політтехнолог, яких багато. Але зі стартом президентської кампанії Дмитро став одним із найуспішніших спікерів штабу, радником Зе, а нещодавно був обраний і головою Верховної Ради України.

Втім, про самого Дмитра відомо не так і багато – лише сухі офіційні дані, що не властиво для українського політика. Газета “Вісті” вирішила вивчити минуле голови ВР та дізнатися – хто такий Разумков?

Дімочка з Бердичева

Колись 90-тисячне місто сьогодні стрімко скорочується. Але тут до сих пір знаходиться сімейне гніздо родини Разумкових. Жива бабуся Дмитра по лінії батька, а друга – по матері – померла в лютому цього року.

Дмитро – син народної артистки України, актриси Національного театру російської драми ім. Лесі Українки Наталії Кудрі і нині вже покійного екс-заступника секретаря РНБО Олександра Разумкова, який був засновником Центру соціальних і політичних досліджень. На колишній вулиці Карла Маркса (нині Михайла Грушевського) в Бердичеві до сих пір пам’ятають батьків Кудрів – Зінаїду Григорівну та Івана Омеляновича.

У цій частині будинку – дві кімнати, невелика кухня, комора та веранда. Нинішня господиня – Тамара Черній запрошує до хати, де колись зростав Дмитро. Тамара Борисівна дістає з серванта декілька фотографій Дмитра Разумкова, його Похвальні грамоти, дитячі аплікації.

“Баба Зіна завжди була домогосподаркою. Зате суворою, вимогливою жінкою, завжди у неї був у всьому порядок, все тримала в руках – і будинок, і дітей, і город. І чоловік її Іван працював на пивзаводі інженером. У них було дві дочки: старша Тетяна, а молодша – Наташа. Ну про Наташу-то всі знають, вона артистка, в Києві. А ось Таня десь в Чернігові живе, одружена з генералом”, – зізнається Тамара Борисівна.

Наталя, як то кажуть, була з тих дівчат, яких називають “спортсменками, активістками і комсомолками”. Після навчання вирушила працювати в Дніпропетровськ, Олександр у 1981 році поїхав за нею. У 1983 році у подружжя з’являється Дмитро.

Будинок, в якому проживав малий Дмитро.

Наташа народжувати приїхала до Бердичева, до матері. Зінаїда Григорівна сама запропонувала дочкам забрати онуків – мовляв, і діти будуть під наглядом, і молоді зможуть кар’єри робити.

Кудрі онуків не кривдили ніколи. Всі сусіди пам’ятають – діти завжди були добре одягнені, взуті, нагодовані усім найкращим і натуральним, благо, що у дідуся і бабусі було власне господарство і город.

Велика шишка

У 1985 році Олександр Разумков переїжджає з Дніпропетровська до Києва і п’ять років працює в Центральному комітеті комсомолу України завідуючим відділом ідеологічної роботи. А з 1990 року керує секретаріатом комісії у справах молоді у Верховній Раді.
Тим часом його син Діма йде в школу, але не київську, а в ту ж, яку закінчив батько.

Тоді, як і зараз, батьки ще до літніх канікул вирішують, до якого педагога краще віддати дитину, розповідає перша вчителька Дмитра Любов Качковська. Тільки на цей раз пристроювати першокласника взялася бабуся. Зінаїді Григорівні класний керівник Наталії Кудрі порадила Качковську.

“Я коли дізналася, що у мене в класі навчатиметься син якоїсь великої шишки з Києва, спочатку навіть перелякалася. Думала, лаяти будуть, якщо щось не так, увага буде пильна до моєї роботи. Але нічого такого не сталося. Коли вперше побачила Діму, прямо замилувалася – наскільки гарненький був хлопчик. Він виділявся серед дітей: всі хлопчики були стриженими, а ось Діма був патлатеньким”, – розповідає вчителька.

Втім, проблем із сином великої шишки не виникло. Воно й не дивно: навчання Діми ретельно контролювала бабуся, яку в школі прозвали “генералом”. Вона завжди вчасно приводила Діму на уроки, завжди вчасно забирала і кожен раз запитувала у вчителів: “Як там мій Дімочка?” Дмитра вчителька запам’ятала стриманим: ніколи не плакав, не скаржився і ябедничати не любив.

У п’ятому-шостому класах Разумков-молодший пережив перший серйозний удар по дитячій психіці – розлучення батьків. Хоча у цій школі навіть підлітки ходили зі своїми бідами до вчителя, як до матері, і Любов Кирилівна знала про ситуацію в сім’ї і бачила, як Дмитру важко, але говорити він про це не хотів – все тримав у собі.

На вулиці Сакко і Ванцетті в Бердичеві до сих пір проживає мама Олександра Разумкова і друга бабуся Дмитра – Людмила Іванівна. Вона і її чоловік Леонід – люди похилого віку, і посилаючись на хворобу, спілкуватися з “Вістями” відмовилися.
Після відходу з життя Олександра Разумкова мати забрала 14-річного Дмитра до Києва. Там він продовжив гризти граніт науки в ліцеї №38 імені В. Молчанова. Цей навчальний заклад вважається одним із кращих у столиці.

Пішов власним шляхом

У 2001 році Дмитро Разумков вступив до Київського інституту міжнародних відносин на спеціальність «міжнародні економічні відносини», а в 2007 році – в Національний університет Державної податкової служби на «правознавство». Потім в партнерстві з Василем Моканом та Неллі Яковлевою керував Ukrainian Politconsulting Group.

Політолог та історик Костянтин Бондаренко, який володіє подробицями біографії спікера ВР, розповідає “Вістям”, що після смерті Олександра Разумкова у сім’ї були проблеми, у тому числі фінансові. “Але наскільки я знаю, друзі і колеги батька не залишили їх у біді. Допомагали багато – той же Сергій Тігіпко, Олександр Волков. Але тут потрібно знати Дмитра: він вкрай скромний і інтелігентний чоловік, до того ж самостійний. Про таких кажуть, що по головах не піде. Тому зв’язками батька він не користувався. Все сам: і вчився, і домагався”, – говорить Бондаренко.

Хоча на малу батьківщину Дмитро Разумков навідується нечасто, тут його згадують із теплотою. А головне – тепер ще й покладають на нього великі надії. “Ми тут, в Бердичеві, раді, що наш Діма – голова ВР. Думаємо, що він об’єднає Раду і депутатів навколо себе. А ще дуже багатьом здається, що він стане наступним президентом України. Він ще тоді знав і розумів, що революції нічим хорошим не закінчуються”, – завершує сагу про спікера вчителька Качинська.

Нагадаємо, 29 серпня Дмитра Разумкова більшістю голосів обрали новим спікером українського парламенту.

Роксолана Петренко.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ