“Бо я знаю чому, він пішов на війну”

“Бо я знаю чому, він пішов на війну”

40
0
ПОДІЛИТИСЬ

Ігор народився в Сумах, в родині кадрового військового Івана Йосиповича Столярика і все дитинство провів в різних гарнізонах Радянського Союзу.

Закінчив школу в Туркменії, потім навчався в Київському та Одеському військових училищах. Пройшов шлях від лейтенанта до підполковника. Служив у Бердичеві, Новоград-Волинському, Житомирі. А потім АТО… Був командиром взводу, роти, батальйону, очолював спецпідрозділ снайперів. Будучи старшим офіцером відділу управління бойової підготовки оперативного командування “Південь”, Ігор Іванович брав участь в багатьох бойових операціях.

Ратний шлях проліг через Солнєчноє, Благодатне, Гранітне, Амвросіївку, Маріуполь… Під Іловайськом був поранений, але вижив…

Підполковник Ігор Столярик дуже піклувався про своїх підлеглих і ділив з ними всі тяготи військової справи.

Надто часто перебуваючи у негоду на передовій, в окопах і бліндажах, важко захворів. І 10 березня 2016 року помер внаслідок легеневої недостатності…

Саме про таких як Ігор Столярик написала наша землячка Наталія Захарчук-Макарчук:

Я не знаю за кого, та молюся за нього.
Він – хоробрий чийсь син, і такий не один.
Він стоїть тут стіною поміж миром й війною,
Поміж пеклом і раєм, де ніхто не вмирає,
Між “завжди” і “ніколи”, щоб надія, як море,
В душах спраглих буяла, тьму в серцях розвівала.
Невідомо за кого, та молюся за нього,
Бо я знаю чому, він пішов на війну.

Володимир Кравченко.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ