Додому НОВИНИ Влада і громада Ветеран праці заводу “Прогрес” набуті знання та досвід передає молодому поколінню

Ветеран праці заводу “Прогрес” набуті знання та досвід передає молодому поколінню

692
ПОДІЛИТИСЬ

Як не складно відбувалося становлення української економіки та все ж всесвітньовідомий гігант машинобудування жодного разу не здав своїх позицій, не згорнув виробництво навіть у найважчі для промисловості України роки. Сьогодні Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” — одне з найстаріших підприємств України, історія якого налічує більше 135 років та має у своєму розпорядженні сучасні ефективні розробки в області виробництва фільтрувального, сушильного, ємнісного обладнання технологічного призначення для багатьох галузей промисловості. “Прогрес” володіє потужною виробничо-технологічною базою і висококваліфікованим науковим, інженерним та технічним персоналом. Виробничі площі дають можливість організовувати виробництво нетрадиційних видів продукції і виготовляти металоконструкції вагою від 100 кг до 70 тон, діаметром до 5 і довжиною до 20 метрів. У 2009 році  розробка  та виробництво заводом найбільшого фільтр-пресу КМПм-196 ще раз довели правильність політики та стратегії керівництва підприємства та ТОВ “ТД заводу “Прогрес”, яка направлена на задоволення вимог та очікувань споживачів за рахунок проектування нових конструкцій та технологій і забезпечення конкурентних переваг на ринках різних країн. Нині він є найпередовішим обладнанням даного типу у світі. Завод поставляє устаткування багатьом підприємствам України і країн СНД, а також у США, Німеччину, Ізраїль, Китай, Іран, Індію, Туреччину, країни Східної Європи.

Загартований часом завод “Прогрес” — одне з тих підприємств, на якому працюють справжні професіонали, завдяки яким вже багато років продукція підприємства знаходить своїх покупців у різних куточках світу. Велика частка успіху в підписанні контрактів на поставку технологічного обладнання для золоторудного проекту в Казахстані, відвантаження заводом кількох партій фільтрів для цукрових заводів України та Білорусі, виготовленні сушильних комплексів для золотодобуваючих компаній, втілення в життя технологічних рішень щодо згущення, зневоднення, пилогазоочистки, звичайних робітників.

Нині трудовий колектив хоче відзначити працівників, яких за самовіддану працю удостоєно почесних нагород.

IMG_7749_1Знайомимося з токарем карусельного верстата на робочому місці одного з найбільших цехів заводу — механоскладальному цеху №3. Саме в цей час, на вражаючому око репортерів потужному обладнанні, майстер обробляв велику деталь для фільтрувального устаткування.

— Дмитро Іванович Дзюбчик народився 11 серпня1949 року у селі Берізка Полонського району Хмельницької області. Свою трудову діяльність ветеран заводу “Прогрес” розпочав у Бердичеві, в автоколоні 2194. Затим, відслуживши строкову службу у ракетних військах на території Білорусі та одружившись, прийняв рішення працевлаштуватися на держмашзаводі “Прогрес” (1971 рік). Спочатку він був учнем токаря в механоскладальному цеху №3. За роки роботи на заводі Дмитро Іванович повністю опанував токарне ремесло та здобув суміжні спеціальності: стругальник 2 розряду, оператор станків з ЧПУ 3 розряду, свердлувальник 2 розряду, розмітник 2 розряду, підвищив розряд по спеціальності до найвищого 6-го розряду і в даний момент працює токарем карусельних верстатів того ж цеху.

Машинобудівна галузь не уявляє свого буття без такого фахівця, як токар-карусельник. Він спеціалізується на виготовленні предметів циліндричної і конусної форми, на поверхні яких є різні отвори, пази, той чи інший тип різьби. Працює такий фахівець на карусельному верстаті, функціонуючому від високої напруги. В агрегаті деталі з металу, які швидко обертаються, тому дотриманню правил техніки безпеки приділяється особлива увага. Далеко не кожна людина в змозі досягти високого ступеня досконалості у даній професії і тривалий час працювати без шкоди для здоров’я, але Дмитру Івановичу це вдалося.

“Пропрацювавши на виробництві кілька років, я збагнув, наскільки правдиві слова про те, що кожна людина має любити свою справу. Адже тут головне — не тільки заробітна плата, а ще й настрій, із яким ідеш на роботу, можливість самореалізуватися, відчути себе майстром. Щоб бути хорошим токарем, треба, аби подобалася професія. Математику потрібно знати, адже слід вміти читати креслення, рахувати, запам’ятовувати числа”, — каже Дмитро Іванович.

У 1996 р. Дмитру Дзюбчику присвоєно звання “Ветеран праці заводу “Прогрес”. За високі виробничі показники, раціональні пропозиції він неодноразово нагороджувався Почесними грамотами, преміями, також йому було присвоєно звання “Кращий за професією”, його світлини неодноразово прикрашали заводську Дошку пошани.

І сьогодні він з вдячністю згадує своїх наставників — Володимира Машталєра, Георгія Лисюка. Власне ці особистості розгледіли в молодому вправному чоловікові фахову відповідність та притаманну йому фізичну витривалість, швидку реакцію, добрі знання геометрії, роз’яснили правила термообробки, ознайомили з технологічними можливостями верстатів, навчили читати технологічні карти та креслення. Нині ж, сповнений позитиву, ветеран праці заводу “Прогрес” набуті знання та досвід передає молодому поколінню трудового колективу бригади механоскладального цеху №3 Юрію Петренку, Дмитру Шиманському.

Кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. Так реалізував себе як особистість і герой нашої розповіді, саме такі люди будують та примножують славу нашого великого народу, міста, країни.

Маючи 45 років трудового стажу висококваліфікований токар дивиться з оптимізмом в майбутнє і вважає себе щасливою людиною, оскільки вдалося реалізувати себе в професії, в сім’ї. Гордістю батька є двійко дітей — син Віталій, донька Тетяна, чотири онуки: Наташа, Ліза, Маша і Саша та правнук Даніїл. Лишила смуток та печаль дружина, яка пішла з життя кілька років тому.

Віталій Безпалько