Видатні українці Канади

Видатні українці Канади

447
ПОДІЛИТИСЬ

Женуться люди за щастям і шукають його за морями.
А воно, як і Царство Боже, всередині нас.
Хочеш правдивого щастя,
хочеш щасливого спокійного життя,
хочеш земного добробуту – набудь собі огненну віру,
а вона принесе тоді все це!”
Іван Огієнко

ogeenkoЛише на перехресті тисячоліть ми усвідомили, настав час збирання духовних зерен, розгублених із-за суспільно-історичної ситуації, у якій знаходилася Україна протягом XX століття. Творчі особистості, які не вірили в ідею більшовицьких ідеалів були змушені жити в еміграції – подалі від репресій та геноциду, що неодноразово вихром пролітали над нашою Батьківщиною. Серед еміграційного списку ми віднаходимо ім’я митрополита Іларіона, краще знаного у мирському житті як професор Іван Огієнко.

Народився Іван Іванович Огієнко 15 січня 1882 року у Брусилові в селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків, був шостою дитиною в сім’ї.

Коли йому виповнилось 2 роки, загинув батько і родина бідувала. Але на все життя в нього залишились світлі спогади про своє дитинство, про батьківську оселю, яку він часто згадував в еміграції.

У 1896 році Іван Огієнко закінчив початкову школу і вступив до чотирирічної військово-фельдшерської школи у Києві, по закінченню якої працював у Київському військовому шпиталі.

В київський період свого життя, Огієнко займався самоосвітою, читав багато книг з історичної тематики, відвідував лекції з історії, філології, літературознавства, почав писати вірші.

У 1903 році І. Огієнко складає іспити в Острозькій гімназії, що дає йому право вступу до Університету св. Володимира на медичний факультет.

Згодом переводиться на історико-філологічний факультет, де займається на філологічному семінарі професора Володимира Перетца – дослідника східнослов´янських мов. Починається його активна наукова та громадська робота, зокрема, співробітництво в київських виданнях “Громадська думка”, “Рада”, участь у діяльності “Просвіти” та Українському науковому товаристві у Києві.

Студентські роки були для Огієнка тяжкими і в матеріальному, і в моральному плані: після першого курсу через несплату за навчання його виключено з університету, потім поновлено з отриманням Кирило-Мефодіївської стипендії.

Після складання магістерських іспитів у 1915 році І.І.Огієнку присвоюють звання приват-доцента цієї кафедри і він починає читати свої перші самостійні лекції.

Іван Іванович входить до елітарного кола національної інтелігенції, співпрацює з М. Грушевським, Д. Дорошенком. В. Прокоповичем,  С. Масловим, М. Василенком.

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнка призначають ректором щойно утвореного Кам’янець-Подільського державного українського університету, який був урочисто відкритий 22 жовтня 1918 року.

4 січня 1919 року в уряді Директорії Огієнко приступає до виконання обов’язків міністра освіти УНР з одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня його призначають міністром ісповідань.

З 15 листопада 1919 року по листопад 1920 року він обіймав посаду Головноуповноваженого уряду УНР, який в той час перебував у місті Кам’янець-Подільському. Потім емігрував до Польщі. Спочатку жив у м. Тарнові, пізніше – у Винниках, біля Львова.

У 1937 році його спіткало особисте горе – померла дружина Домініка Данилівна. Після важкої втрати він присвячує своє життя церковній діяльності.

9 жовтня 1940 року І. Огієнко прийняв чернечий постриг у Яблочинському монастирі, отримавши ім’я Іларіон. 19 жовтня він був висвячений на архієпископа Холмського і Підляського, у вересні 1944 року – на митрополита.

Влітку 1944 року митрополит Іларіон емігрував до Словаччини, потім до Австрії, пізніше – до Швейцарії, де мешкав у шпиталі-притулку “Бетань” у Лозанні.

На запрошення православної громади собору св. Покрови у Вінніпезі Огієнко 16 вересня 1947 року переїздить до Канади, де починає служити священиком при цій парафії. У 1951 році Іларіона обирають митрополитом Вінніпегу і всієї Канади. Він залишався на цьому посту до кінця життя.

Помер митрополит Іларіон 29 березня 1972 року, похований на православній частині цвинтаря Глен Іден біля Вінніпега.

У місті Брусилові створено історичний музей імені І.Огієнко. Створений він був на громадських засадах і заснований у 1960 році.

У 1995 році в Україні заснована Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка, якою відзначають найкращих діячів у сфері розвитку духовності, культури, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди.

“Молодь кохана, завжди пам’ятай, що тисячі видатних людей світу зо всяких ділянок культури: письменники, вчені, винахідники, музики, політики, дипломати виходили з найбідніших родин, своїми власними силами прокладали собі дорогу в житті і таки доходили до слави…ніколи не звертай з дороги, яку ти обрав. Ціль вибрана буде світити ясною зорею тобі, – дивись на неї й невпинно прямуй до цієї своєї мети.”  Іван Огієнко.

Підготувала Мирослава Горобчук,
Студентка Житомирського коледжу культури та мистецтв ім. Івана Огієнка.
Інформацію взято із методичних матеріалів, підготованих Н.О. Хом’як,
головою Житомирського обласного осередку Всеукраїнського товариства ім. Івана Огієнка
та заступника директора з навчальної роботи
Житомирського коледжу культури та мистецтв ім. Івана Огієнка.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ