Висока ціна нашої Перемоги

Висока ціна нашої Перемоги

427
0
ПОДІЛИТИСЬ

IMG_0268Мій Герой ще зовсім молодий за віком. Але вже досить дорослий від побаченого та пережитого.

Позитивний “Султан”. У свої 25 – командир розвідувально-штурмового взводу легендарної 95 бригади.

Старший лейтенант Костя Султанбагомаєв (Kostya Syltanbogomaev) родом з Бердичева, що на Житомирщині. З 15 років навчався у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім строкова служба в 95 бригаді. Навчання у Львівській академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного. Після чого повернувся в рідну 95-у. паралельно отримав освіту історика в Житомирському педуніверситеті ім. І.Франка.

На самому початку війни, 6 квітня 2014 року, поїхав на фронт у складі елітної 95 бригади. Список населених пунктів, за які воював Герой, говорить про все: Добропілля, Карачун, Слов’янськ, Краматорськ, Красний Луч, Сніжне, Лисичанськ, Семенівка, Савур-Могила, Степанівка, Ясинувате, Тельманове, Трьохізбенка, 32 блокпост, тоненьке, Водяне, Опитне, “Зеніт”, Авдіївка, штурм Спартака. На початку серпня виводили з котла легендарні 72-у та 79-у з Д’якова Луганської області.
26 січня 2015 року отримав важке поранення під час штурму шахти Бутівка. Як наслідок – осколочні поранення рук, ніг, грудної клітини, правої легені. Розірвало правий ліктьовий суглоб, травмовані коліна, безліч переломів, на лівій руці відірвало два пальці. 6.5 місяців провів у лікарні Дніпропетровська. Зараз лікується у Центральному військовому шпиталі Києва. Каже мені, що вже збився з рахунку, яка за чергою операція. Найстрашніше для Командира – втрата бойових побратимів. Згадує хлопців і каже, щоб я обов’язково написала їх імена.

Це – Герої 95-ї бригади, які віддали свої життя за Україну: Рачок Михайло, Білокуров Олександр, Гага В’ячеслав, Синюк Денис, Стратович Анатолій. Костянтин вдячний батькам за таких Синів і гордиться, що служив і стояв пліч-о-пліч з ними проти ворога. Згадує, як під обстрілами виносив на своїх плечах поранених товаришів, які лежали прямо на лінії вогню. Такі вчинки найважливіші для нього. Командир нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня.

До війни Костянтин хотів одружитися, але не встиг. Мріє одужати і відсвяткувати весілля з коханою Тетяною Далевською. Хоче бути гарним батьком, щоб ним гордилась його родина. Вдячний за все найдорожчій людині – мамі. Мама Героя Валентина Іванівна – старший викладач фортепіано в педколеджі. Костя закінчив музичну школу з цього предмету, любить грати, але жалкує, що через травму вже не зіграє.

На моє питання про його життєве кредо, з гордістю розказує, що його прадід, який був розвідником, казав своєму сину: “Гордись мною, а я тобою”. Тепер 86-річний дідусь гордиться своїм онуком, який повернувся з війни справжнім Героєм. На питання, чи вважає себе героєм, відповідає: “Я не Герой, але служу з Героями…”.

Вікторія Пашковська, журналіст Еспресо ТВ.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ