Вода Бердичева
Наше місто забезпечується водою з р.Гнилоп’ять та підземних джерел (артезіанських свердловин), розташованих у різних районах. Вода у поверхневих водоймах має різні види хімічних, органічних забруднень, містить велику кількість мікроорганізмів, зокрема хвороботворних, має неприємний смак та запах, кількість зважених речовин та каламутність у ній коливається від пори року. Вода з підземних джерел також містить неорганічні та органічні сполуки. Тому перед подачею у водопровід проводиться низка технологічних процесів підготовки води, зокрема її фільтрація та знезараження. Очищення води передбачає під собою її звільнення від завислих часток, каламутності, розчинених та нерозчинених солей, доведення показників кольору, запаху і смаку до встановлених вимог. Для знезараження можуть використовуватись різні методи, проте у нас в місті, як і в багатьох інших містах України, проводиться хлорування води.
Перевагою цього методу є відносно низька собівартість, проте бердичівляни пам’ятають складну ситуацію у липні 2018 року, коли через брак рідкого хлору з єдиного у країні заводу з його виробництва багато міст, і наше зокрема, опинилось перед загрозою повного припинення водопостачання, але обмежились подачею води за графіком. Великою вадою хлорування є утворення при взаємодії органічних речовин з ним токсичних сполук, зокрема діоксину. Це відбувається під час кип’ятіння.
Відомо, що кілька років тому було витрачено значні кошти на будівництво та введено в експлуатацію нову фільтрувальну станцію на головному міському водозаборі. Водночас міські мережі фізично сильно зношені. Щодня, а буває і по кілька разів на день, відбуваються прориви водогону, тому мешканці міста часто справедливо нарікають на якість питної води, зокрема різного типу забруднення, неприємний смак та запах. Результати лабораторних досліджень, на жаль, також підтверджують тенденцію до погіршення якості питної води у місті.
Крім водопроводу, питання забезпечення родин питною водою для вживання та приготування страв бердичівляни вирішують або шляхом пошуку криниць з доброю водою, або придбанням бутильованої або питної води на розлив. Існують певні місця (криниці) для паломництва за водою, можна почути, що вода смачна та солодка, хоча солодкий присмак часто є супутником нітратного забруднення. Особливо «смачною та корисною» може бути вода з колодязя на відстані 5-15 метрів від багатоповерхового будинку, на місці будівельних відходів на етапі спорудження будівлі та поблизу міських мереж водогону або каналізування.
Бутильовану або питну воду на розлив отримують шляхом доочищення питної води з різних джерел (водопроводу, артезіанської свердловини, трубчастого або звичайного колодязя). Найбільш поширеною технологією доочищення є фільтрування через фільтри на основі мембрани, що працює за принципом зворотного осмосу. Така вода не повинна мати стороннього запаху, смаку, має бути чистою та прозорою, вільною від збудників інфекційних захворювань. Здається, що, незважаючи на фінансові затрати, це те, що треба для здоров’я. Але саме ця вода у більшості випадків може вважатись мертвою, тому, що з неї видаляються практично усі солі, вона є практично дистилятом і при тривалому вживанні такої води з організму вимиваються макро та мікроелементи.
Це відбувається через те, що, задля здешевлення виробництва такої води, її не мінералізують корисними для людини мінералами.
У місті бутильовану або питну води на розлив, у тому числі через термінали у магазинах, реалізовують різні суб’єкти господарювання з різним ступенем відповідальності перед споживачами.
У пункту розливу на видному для споживача місці, біля терміналу або у суб’єкта господарювання, що постачає питну воду у місткостях, має бути оформлений куточок споживача, у якому, крім даних власне підприємства з розливу та підприємця, що здійснює продаж води, має бути важлива для покупця інформація. Важливою інформацією є дані щодо виду, складу води, умов зберігання, дати виготовлення, виду вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання, глибини свердловини, посилання на нормативний документ, згідно з яким виготовлено питну воду, а також супровідний документ на кожну партію води.
Вода Бердичівщини
Вже стали історією ті часи, коли у частині населених пунктів нашого району були водопроводи і мешканці могли споживати не хлоровану доочищену воду з артезіанських свердловин. З невідомих причин найбільший населений пункт Бердичівщини – селище Гришківці, було без водогону.
Проте разом з кінцем наддержави припинили існування і більшість відповідних мереж по селах (свердловини, башти, необхідні споруди були де розпайовані, де зруйновані та здані на брухт). Нове тисячоліття з водопроводом зустріли села, що можна порахувати на пальцях однієї руки. Забезпечуються проточною питною водою з підземних джерел (артезіанських свердловин), обладнані водопроводом частини сіл Озадівка, Райки, Романівка, Бистрик, Хажин.
Основним же джерелом водопостачання залишаються звичайні, зрідка трубчасті колодязі.
Досить часто колодязі мають невелику глибину, вода береться з першого, або другого водоносного горизонту, не мають навколо твердого покриття з бетону, верхні цебрини не ущільнені глиною, як наслідок, у воду проникають з поверхні забруднення різного характеру. Також відстань між колодязем та джерелами забруднення (надвірні вбиральні, вигрібні та компостні ями, місця утримання свійських тварин) менша за 20 м, що також сприяє накопиченню у воді збудників інфекційних, зокрема кишкових захворювань, а також органічних сполук.
За результатами лабораторно-інструментальних досліджень питної води з колодязів по Бердичівському району у 2018 році кожна 5 проба за показниками бактеріального забруднення та кожна 2 проба питної води за показниками хімічного забруднення не відповідала встановленим нормам. На основі даних кількарічних лабораторних досліджень можна зробити висновок, що питна вода у колодязях навчальних закладів непридатна для вживання у школі та дошкільному закладі с.Андріяшівка (показник нітратного забруднення перевищено у 5-7 разів), у школі та дошкільному закладі с.Іванківці (показники нітратного забруднення перевищено у 2-8 разів), у школі с.Никонівка (показник нітратного забруднення перевищено у середньому в 3 рази), у школі с. Садки (показник нітратного забруднення перевищено у 8-11 разів), у школі с.Семенівка (показник нітратного забруднення перевищено у 3-5 разів), у школі та дошкільному закладі с.Швайківка (показники нітратного забруднення перевищено у 2-8 разів), у школі та дошкільному закладі с.В.П’ятигірка (показники нітратного забруднення перевищено у середньому в 2 рази), у дошкільному закладі смт.Гришківці (показники нітратного забруднення перевищено у 2-5 разів), дошкільному закладі с.Рея (показники нітратного забруднення перевищено у середньому в 2 рази).
Насиченість питної води нітратами відображає ситуацію і на прилеглих до навчальних закладів вулицях сіл Бердичівського району.
За пропозицією Бердичівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області зазначені заклади для організації питного режиму та приготування страв забезпечувались бутильованою питною водою промислового розливу.
Звичайно, найбільш цивілізованим підходом до вирішення питання забезпечення людей питною водою можна вважати підготовку та реалізацію цільових програм відновлення артезіанських свердловин та водопроводів, впровадження сучасних методів доочистки води та її знезараження.
Вживання якісної питної води є запорукою довгого та активного життя.
Сергій Колубовський,
Бердичівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.
