Як відомо, життя походить з води та неможливо без неї. У світі загалом та в Україні зокрема спостерігається значний дефіцит води. Низка вчених вважають, що в недалекому майбутньому успішність тієї чи іншої країни залежатиме від наявності запасів води, зокрема питної. Для здоров’я людини вкрай важливо споживати якісну питну воду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я понад 80% захворювань людини пов’язані з вживанням неякісної питної води. Якість питної води визначається відсутністю хвороботворних мікроорганізмів, допустимою кількістю розчинних та нерозчинних солей, оптимальними показниками смаку, запаху, кольору, тощо.
Для забезпечення населення питною водою використовуються кілька типів джерел, кожне з яких має свої переваги та недоліки. Населені пункти в основному забезпечуються з поверхневих водойм та підземних джерел (артезіанських свердловин). Вода з артезіанських свердловин під землею “замкнена” між гранітними щитами, пам’ятає ще епоху динозаврів, через такий бар’єр важко проникнути різноманітним забруднюючим, токсичним речовинам, бактеріям та вірусам. Незважаючи на те, що останніми десятиліттями процес буріння свердловин практично безконтрольний, і досить часто при проведенні таких робіт не дотримуються технології, через неправильне буріння та облаштування прилеглої до свердловини території до водоносного горизонту з ґрунту проникають вже згадані вище забруднюючі речовини та збудники інфекційних хвороб, таку воду можна вважати найчистішою. Проте через специфіку її залягання у гранітному щиті досить часто люди, витративши значні грошові ресурси, стикаються з кількома складними завданнями. Річ у тім, що зазвичай така вода насичена нерозчинними у воді солями заліза а також містить розчинений радіоактивний газ радон. У вигляді радонових ванн цей газ використовують для лікування багатьох хвороб, передусім опорно-рухового апарату. Водночас при потраплянні всередину організму він є провокуючим фактором розвитку онкологічних захворювань, сприяє мутаціям.
Воду достатньо важко доочищати.
Приватні домогосподарства переважно використовують криничну воду та воду з трубчатих колодязів, хоча часто люди в останньому випадку кажуть, що у них вода з свердловини. Така вода накопичується у найближчому або близьких до поверхні шарах ґрунту і туди з опадами, з річок, озер, ставків потрапляють чи не усі продукти життєдіяльності людини, хімічні речовини з миючих, пральних засобів, отрутохімікатів, мінеральних добрив, продукти спалювання пластикових відходів, тощо, а також речовини, що утворюються внаслідок гниття органічних решток.
Відповідно до чинних державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів колодязі, свердловини в індивідуальних садибах повинні бути віддалені від джерел забруднення на відстань не менше 20 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
Вода може бути гарною на смак та прозорою, проте у більшості випадків глибина криниць не перевищує 10-15 метрів і у більшості випадків у такій воді значно перевищено безпечну норму розчинених у воді нітратів (інколи і у 10 разів). Крім того, досить часто у воді з криниць та трубчатих колодязів наявна велика кількість збудників інфекційних захворювань, насамперед їх число збільшується у період танення снігу та значних опадів. І якщо позбутись більшості хвороботворних мікроорганізмів можна кип’ятінням, то в побутових умовах видалити нітрати з води практично неможливо. Вживання питної води з нітратами спочатку призводить до порушень у стані здоров’я людини, зокрема зниженню рівня гемоглобіну, а згодом – до виникнення хронічних захворювань. Найбільш небезпечно вживати таку воду, або молочні суміші на її основі дітям до 1 року. Також у зоні ризику люди похилого віку та особи з вже наявними хронічними хворобами.
Також набула значної популярності практика вживання бутильованої або питної води на розлив як у натуральному вигляді, так і для приготування страв.
Але це вже інша історія….
Сергій Колубовський,
Бердичівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.
