Додому НОВИНИ Влада і громада Вони вберегли країну, нині бережуть ліс!

Вони вберегли країну, нині бережуть ліс!

458
ПОДІЛИТИСЬ

Він, як вулкан, нуртує саркофаг,
Він дихає щоденно і полинно,
Він дихає… Але минув вже страх,
Ти єсьм навіки – вічна Україно!

То була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. ніхто не думав, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і всього людства, що про невеличке місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Ядерне полум’я Чорнобиля – це не звичайна катастрофа, коли можна прибрати уламки, надолужити і відшкодувати збитки. Наслідки Чорнобиля назавжди ввійшли в наше життя. це переселенці з їх вічною тугою за рідним краєм. це забруднені земля і вода…

Нібито час лікує найглибші рани, вгамовує найгостріший біль. Але цей – не поступається навалі років, не слабшає. Можливо, тому що своєчасно не зуміли зробити все для лікування?

А можливо, взагалі Чорнобиль – інфаркт суспільства? Адже коли він трапляється з людиною, то вважається справжнім дивом, коли вдасться вижити. Потім довго гоїться й рубцюється рана на серці. Проклятий інфаркт намагаються забути, але він постійно й неодмінно нагадує про себе: мовляв, друже, не плекай ілюзій, удар нанесено й повернення до колишньої молодості не буде…

А можливо, Чорнобиль – страшний урок не стільки конкретній країні, скільки всьому людству? Ясно одне: із нами всіма сталося щось таке, чому немає аналогів у світі, про що людина не має уявлення, до чого не пристосований ні її організм, ні зір, ні вуха, навіть її словник не здатний осягнути глибину цієї біди. Чорнобиль був з усіма. Але кожен пам’ятає своє.

Мисливствознавець Михайло Костянтинович Тарахтелюк.

31 рік тому світ здригнувся від страшної звістки про аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Трагедія, яка сталася більше чверті століття тому, в центрі Європи, з епіцентром на українській землі, увійшла в історію людства, як найбільша в світі ядерна катастрофа. Квітнева ніч 1986-го року в одну мить змінила долі мільйонів людей.

Здавна ведеться: у годину великого лиха, у час смертельної небезпеки на передній край стають найвідважніші. На шляху чорнобильського вибуху стали тисячі ліквідаторів, які не шкодуючи свого здоров’я і життя, відвернули вселенську загрозу. До першої шеренги сміливців стали і наші земляки. Це були люди різного віку, різних професій і різного характеру. Пожежники і водії, медики і будівельники, військові і працівники сфери обслуговування, міліціонери і експлуатаційники станції…

Водій Яків Миколайович Осадчук.

Молоді хлопці та зрілі чоловіки героїчно і самозабутньо, майже голіруч ішли на атом, закривали чорнобильське пекло власними грудьми, забувши про своїх матерів, сестер, дітей…

Серед таких людей були і наші земляки. Сьогодні розповідь про працівників ДП “Бердичівський лісгосп” мисливствознавця Михайла Костянтиновича Тарахтелюка, водія Якова Миколайовича Осадчука і охоронця Володимира Петровича Цьомика.

Зокрема, Михайло Тарахтелюк вже через три дні після аварії на ЧАЕС, 29 квітня, в складі працівників Міністерства внутрішніх справ ніс патрульну службу в зоні відчуження, допомагав в евакуації людей, охороняв житло від мародерів.

А Яків Осадчук в свої 20 років, з 8 червня 1986 року, доставляв вантажівкою бетон та асфальт на укриття реактора.

Охоронець Володимир Петрович Цьомик.

В 21-річному віці помічником кранівника з перших днів аварії працював на ліквідації цієї техногенної катастрофи і Володимир Цьомик.

Всі троє за ударну працю нагороджені урядовими відзнаками, є ліквідаторами ІІ категорії (А).

Пройшло вже дуже багато часу, але і досі Михайло Костянтинович, Яків Миколайович і Володимир Петрович пам’ятають свою смертельно-небезпечну роботу і горді тим, що зуміли внести і власну часточку праці в захист не тільки своєї країни, а й всього світу.

А це було зробити дуже і дуже непросто. І аварія на японській Фукусімі, в країні з найпередовішою технологією, це тільки підтверджує.

Віталій Безпалько, Лілія Крикотнюк.

Герої-ліквідатори на зустрічі з керівництвом ДП “Бердичівське лісове господарство” – директором Олександром Мудревським та головним лісничим Григорієм Івасюком.