Додому НОВИНИ Влада і громада Він був учасником Великої Вітчизняної

Він був учасником Великої Вітчизняної

482
ПОДІЛИТИСЬ

tretiakМало, дуже мало залишилося в живих учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Час потроху забирає їх з нашого життя.

2 травня 2016 року виповнилося б 100 років з дня народження Третяка Федора Івановича, нашого земляка, уродженця с.Іванківці Бердичівського району. Тільки три роки не дожив славний ветеран до цієї поважної дати – помер в березні 2013 року. Довге життя прожила ця людина, повне труднощів, трагічних і світлих моментів. В пам’яті Федора Івановича залишилися страшні роки голодомору на Україні 1932-1933 рр., коли йому разом з товаришами приходилося забирати померлих від голоду односельчан на підводу і відвозити на кладовище, а було йому тоді 16-17 років.

З юних літ він прагнув учитися. Спочатку це був “фабзавуч” – школа робітничої молоді, потім технікум у м.Бердичеві, а далі – Київський хіміко-технологічний інститут харчової промисловості, який Федір Іванович закінчив у 1941 році. Але диплом так і не встиг отримати, бо прийшла страшна війна, яка на довгих чотири роки перетворила життя українців на суцільну драму – на нашу землю вторглися фашистські окупанти. І ось Федір Іванович у Москві на короткотривалих курсах арттехніків при Артакадемії ім.Дзержинського, після яких отримує звання молодшого воєнтехніка 14 повітряно-десантної бригади Московського військового округу.

7 листопада 1941 року в новенькій військовій формі бере участь у славнозвісному параді в м.Москві, коли бійці після проходження урочистим маршем на Червоній площі, відправлялись в “теплушках” на фронт. Спочатку це було м.Грозний. А далі – Південний фронт, де молодий технік-лейтенант став командиром взводу боєпостачання батареї 76-мм пушок 103-го гвардійського полку 34-ї стрілецької дивізії на території від Астрахані до м.Батайська. В лютому 1943 року під м.Батайськ Федір Іванович був тяжко поранений, після піврічного перебування у різних госпіталях комісований 19 листопада 1943 р. за станом здоров’я у званні лейтенанта. Спочатку його направили працювати воєнруком СШ №47 в м.Тула, а потім він викладав математику та військову справу в школі рідного села Іванківці.

Після війни з 1945 року працював за спеціальністю, яку здобув в інституті, на інженерних посадах на цукрових заводах Житомирської області, з 1962 по 1990 рік – головним механіком Житомирського цукротресту. За свою працю мав численні нагороди.

За участь у Великій Вітчизняній війні має численні нагороди: Орден Червоної Зірки, Орден Вітчизняної війни I ст., Орден Богдана Хмельницького III ст., медаль “За відвагу” та багато ювілейних медалей. Тяжке поранення для пенсіонера Міністерства оборони України не пройшло даремно – був інвалідом ВВв спочатку 3-ї групи, потім 2-ї, а коли був зовсім стареньким, то 1-ї групи.

Федір Іванович був гарним сім’янином, виховав двох доньок, має внуків. Коли його дружина хворіла, всіляко підтримував її і допомагав. Після її смерті був багато років удівцем.

Федір Іванович Третяк прожив довге і достойне життя, гідне наслідування. Якось заповнюючи анкету “Він був учасником Великої Вітчизняної” в графі “Поради молодому поколінню” він написав: “Любити свою Вітчизну, бути чесними, справедливими громадянами при любих обставинах на протязі життя”. Ці слова по праву можна поставити епіграфом до всього життя славного ветерана!

Віктор Третяк