Вічнозелена історія лісу

Вічнозелена історія лісу

247
0
ПОДІЛИТИСЬ

Як і все на світі, український ліс має свою багату історію, сьогодення і майбутнє. Полісся, ліси Житомирщини є чи не найбагатшими в нашій державі після Карпат.

У короткому слові “ліс” стільки промовистого змісту! Немає, мабуть, людини, яка б так чи інакше не спілкувалася з ним. Так, саме спілкувалася, бо ліс – найживіша зелена істота на землі.

З давніх-давен він годував, одягав і взував людину, давав матеріали для його житла, захищав від ворогів, лікував, зігрівав у негоду, ретельно готував повітря для людських легень…

Єдиними організмами, котрі розкладають вуглекислий газ і повертають життєдайний кисень атмосфері, є зелені рослини. Загальновідома роль лісів у збереженні чистоти води і регулюванні водяних стоків, вони також постачальники деревини, грибів, ягід, лікарських рослин і різноманітних смол, олій.

З цього номера ми розпочинаємо постійну рубрику, присвячену 80-річчю утворення Бердичівського держлісгоспу, що настане у вересні цього року.

Бердичівський лісгосп організований у 1938 році на базі колишніх Бердичівського і Дзержинського ліспромгоспів та лісових масивів райлісгоспів. В 1960 році він був реорганізований в лісгоспзаг з покладанням на нього функцій ведення лісового господарства і лісозаготівель. У 1991 році перейменований в держлісгосп. До його складу входять 7 лісництв: Богданівське, Гвоздяренське, Любарське, Миропільське, Чорнолозьке і Чуднівське, а також цех переробки деревини і відходів, нижній механізований лісосклад на ст. Разіно, автоколона з майстернями.

За лісорослинним районуванням держлісгосп відноситься до Західного (Правобееережного) лісостепу. Лісистість території в зоні діяльності держлісгоспу становить 9,8 %. Станом на 1 січня 1994 року загальна площа держлісгоспу складала 27 742 гектари, в тому числі вкритої лісом – 25 263 га.

Першим директором лісгоспу був Іван Васильович Шигімаго. За спогадами ветеранів це була людина дуже непростої долі.

Круглий сирота, який здобувши спеціальність, на все життя полюбив зелені галяви, освітлені сонцем, брунатно-стовбурні бори та колектив, в якому він працював.

Іван Васильович дуже любив дітей і тому, після закінчення війни, коли було багато сиріт і напівсиріт, по його ініціативі приміщення лісгоспу на розі Садової та Дзержинського було передано під дитячий будинок, а контора лісового господарства розмістилась на приватній квартирі поблизу школи № 3. Там же, поруч жив І В.Шигімаго. Іван Васильович з дітей-сиріт організував хор і завжди опікувався ними і часто пригощав їх медом з лісгоспівської пасіки.

Коли І.В.Шигімаго помер, його ховало мало не все місто, адже його дуже любили і поважали.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ