В політиці не буває ні вічних союзників, ні вічних ворогів, а є...

В політиці не буває ні вічних союзників, ні вічних ворогів, а є лише вічні інтереси

21
0
ПОДІЛИТИСЬ

Прочитав статтю по-вірменськи істинно імпульсивного місцевого підприємця, депутата районної ради Габріела Карленовича Мкртчяна під заголовком “Тандем Софії Томашевської та Максима Самчика нагадує союз американських грабіжників Бонні Паркер і Клайда Берроу”.

Будучи на цій сесії, хотів би висловити і власну думку з приводу такого несподіваного для всіх союзу Софії Томашевської та Максима Самчика. По-перше, я не згоден із досить оригінальним, але недоречним порівнянням Софії Томашевської та Максима Самчика з персонажами відомої американської кримінальної драми Боні та Клайдом, тому що останні – це коханці, які разом грабували та разом прийняли смерть від рук поліцейських. Вони ніколи не ворогували та відповідно не замирювались, як це сталось із Томашевською і Самчиком, які є політиками місцевого рівня. Тож мабуть не потрібно було наводити зарубіжний приклад, у той час, коли всі ми бачили, як наші українські політики-високопосадовці спочатку обіймалися та клялись у дружбі, а згодом кричали “Зрада!”. Тому, на мою думку, більш доречним заголовком для статті Мкртчяна міг би стати всім відомий вислів англійського лорда Палмерстона, який в нашій ситуації варто перефразувати так: “В політиці не буває ні вічних союзників, ні вічних ворогів, а є лише вічні інтереси”. І саме це є розгадкою, чому так сталось, що завзяті опоненти Томашевська і Самчик раптом знайшли спільну мову: політична доцільність об’єднання стала вигідною їм обом.

Поясню: після того, як у Томашевської зникла парасолька у вигляді партії БПП, а повертатись на посаду вчительки особливого бажання немає, виник такий собі взаємовигідний для обох план. Самчик же, який є гарним економістом, але в душі – політик, отримав можливість виконати свою давню обіцянку, яку за різних об’єктивні та суб’єктивних причин виконати не зміг – знову взятись за об’єднання всіх громад в одну.

А щодо закидів Габріела Мкртчяна на політичну нестійкість колег-депутатів, які пішли на цей крок, думаю, необхідно бути більш поблажливішим. Згадаймо, як колись усі дружно, в основному, звичайно, бюджетники, ставали то в ряди НДП, то в СДПУ(о), “Нашої України”, “Батьківщини”, Партії Регіонів, БПП. І це не їх вина. Вина влади, яка довела людей до злиднів та з використанням батога і пряника за допомогою їх вирішувала власні політичні проблеми.

Хотілося б сподіватись, що нині ситуація в країні зміниться на краще, а сили не будуть витрачатись на нікому не потрібні протистояння.

Володимир Кравченко.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ