Додому НОВИНИ Влада і громада Герой війни і миру

Герой війни і миру

698
ПОДІЛИТИСЬ

66469883_RyvzhVsevEzupУ кожного міста є свій, властивий лише йому, колорит, своя самобутність і неповторність, свій стиль і ритм життя, свої традиції та новації, і майже усі ці індивідуальні ознаки формують люди, які колись тут народилися, жили чи живуть у ньому.

Коли мова заходить про відзначення у Бердичеві Дня Перемоги, Дня примирення і пам’яті, то ніяк не обійтися без згадки тих імен, що світять нам із небуття. Саме цими днями у місті вшановують пам’ять бердичівлян, яким присвоєно звання “Герой Радянського Союзу”.

Одним із таких захисників Вітчизни був Всеволод Езупович Ривж походженням з м. Козлова (тепер Мічурінськ) Тамбовської області. Звідси починався його нелегкий, але сповнений багатьох цікавих пригод і звершень, життєвий шлях. Закінчивши середню школу, працював слюсарем у вагоноремонтній майстерні, а з 1930 року вже став солдатом Радянської Армії. Проходив службу командиром взводу і помічником начальника господарського забезпечення 108-го стрілецького полку 36-ї стрілецької дивізії в місті Сретенськ Читинської області.

Бойове хрещення пройшов на Халхін-Голі (Монголія) у 1939 році, де брав активну участь у розгромі японських військ, а з жовтня 1939 року – на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Війна… Яке страшне це слово навіть просто вимовлене, адже перед очима постає справжнісіньке пекло, для описання якого важко навіть знайти потрібні слова. Але і в таких умовах комбриг Ривж В.Е. і його бойові товариші не втрачали віру в перемогу над лютим ворогом. Ця віра допомагала їм знаходити в собі нелюдські зусилля, щоб перебороти страшне воєнне лихоліття.

Ривж В.Е. був командиром стрілецького та мотострілецького полків, заступником і командиром механізованої бригади. Воював на Західному, Брянському, Центральному, 1-у Українському фронтах. У 1942 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС). В боях отримав 4 поранення: брав участь у боях в районі міста Юхнов і Ржевсько-Вяземського виступу – у 1942-43 роках, у битві на Курській дузі, в Чернигівсько-Прип’ятській операції – у 1943, у Проскурівсько-Чернівецькій операції, у тому числі у звільненні міста Кам’янець-Подільський, у Львівсько-Сандомирській операції, у тому числі у звільненні міста Львів, у форсуванні ріки Сан, в боях на Сандомирському плацдармі – у 1944, у Вісло-Одерській операції, у том числі у звільненні міста Кельце, Піотркув, Кемпно, у форсуванні Одеру і боях на плацдармі – у 1945.

В ході Вісло-Одерської операції 16-а гвардійська механізована бригада під командуванням гвардії полковника Всеволода Ривжа, наступаючи в передовому загоні 6-го гвардійського механізованого корпусу, в період з 14 по 19 січня 1945 року з боями пройшла понад 500 км, брала участь у звільненні польських міст. 26 січня 1945 року бригада успішно форсувала річку Одер і захопила плацдарм на її лівому березі. У цих боях комбриг був важко контужений і поранений у голову. Незважаючи на сильний головний біль і втрату ока, він не покинув поля бою і до його закінчення відмовився від термінової відправки в госпіталь.

Перенісши згодом складні операції, Всеволод Езупович вижив, підлікувався і повернувся в стрій. Всупереч інвалідності та суворим вимогам лікарів покинути армію, комбриг не розлучився із своїм з’єднанням.

6 квітня 1945 року, майже за місяць до закінчення війни, Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР за мужність і відвагу, виявлену в боях проти німецько-фашистських загарбників, а також уміле керівництво військовим гуртом Ривжу Всеволоду Езуповичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі “Золота Зірка” (№7446). Крім того, хороброго офіцера під час Великої Вітчизняної війни було нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора (1940, 1944, 1950), орденом Олександра Невського (1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1943, 1985), орденом Червоної Зірки (1945), медалями “За бойові заслуги” (1944), “За взяття Берліну”, “За звільнення Праги”, “За перемогу над Німеччиною”, “ХХХ років РА і ВМФ”, польським орденом “Хрест Грюнвальда”, медалями “За Одер, Нісу і Балтику”, “За перемогу і свободу”.

По закінченні війни Всеволод Езупович продовжував військову службу в лавах Збройних Сил: служив заступником командира 6-ї гвардійської, 32-ї гвардійської і 1-ї механізованої дивізій у Прикарпатському військовому окрузі і Групі радянських окупаційних військ в Німеччині (ГРОВН). У 1948 році він направляється для подальшого проходження служби до міста Бердичів, командує тут механізованою бригадою. У 1949 році закінчує курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ.

З 1954 року Всеволод Ривж – у запасі.  Довгий час жив і працював у нашому місті, керував місцевою військово-патріотичною роботою, був активістом ветеранського руху, працював на заводі “Комсомолець”, обирався членом міськкому Компартії України, депутатом міської Ради народних депутатів, очолював постійну комісію по промисловості, транспорту і зв’язку міської Ради.

10 листопада 1977 року рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради за відданість Комуністичній партії Радянського Союзу, ратні подвиги в роки Великої Вітчизняної війни, велику громадську роботу, скромність, доброзичливість і любов до праці Ривжу Всеволоду Езуповичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

21 лютого 1992 р. перестало битися серце прославленого майстра наступальних боїв, чудового командира, вихователя захисників Вітчизни — Героя Радянського Союзу Всеволода Езуповича Ривжа. Весь Бердичів і війська Бердичівського гарнізону проводили його в останню путь. Бердичівська земля навічно прийняла прах легендарного воїна, який поєднав свою долю з долею України.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

9 травня 2010 року у Бердичеві на стіні будинку по вулиці Карла Лібкнехта, 20 (нині вул. Європейська), в якому тривалий час проживав Герой, встановлено меморіальну дошку з портретом та присвятним написом, біля якої вже традиційно кожного року з червоними маками, з квітами та в одязі з українською символікою учні та вчителі ЗОШ №5, прогресивна громадськість, ветерани та військові, згадують того, хто проявив мужність та героїзм у Другій світовій війні.

Проходять роки, змінюються століття, руйнуються архітектурні пам’ятки, створюються нові витвори мистецтва, та незмінною залишається пам’ять, що живе у вчинках людей, у їхніх душах. Ця пам’ять житиме вічно, бо ми просто не маємо права забути тих, хто ціною власного життя захищав рідну землю від ворога. Їх подвиг повинні пам’ятати вічно.

Героям Слава!

Бенедюк Олена Сергіївна,
вчитель української мови та літератури ЗОШ №5