День Перемоги – день поваги, смутку і гіркоти…

День Перемоги – день поваги, смутку і гіркоти…

572
ПОДІЛИТИСЬ

На Бердичівщині відзначили 8 і 9 травня – День пам’яті і примирення та День Перемоги. І знову ці дати розкололи сус-пільство – замість того, щоб думати, як закінчити війну на Донбасі та подбати про економіку і добробут людей, йде намагання очорнити минуле, принизити переможців, яких залишилось одиниці, та їх родини. Так, тоді було дуже непросто. Були помилки і прорахунки, зрада, були штрафні баталь-йони і розстріли за дезертирство і мародерство… Але вистояли і перемогли. А що це було зробити майже неможливо, бачимо на прикладі нинішньої війни, що точиться на сході України.

Якщо хтось думає, що німці комусь тут мали дати землю і свободу від більшовизму, то гірко помиляються. Окупантам необхідна була лише рабська праця незначної кількості українців, а на абсолютну більшість інших чекали концтабори та крематорії. Їх очікувало те, що зробили окупанти з місцевими євреями – смерть. У подальшому на українські землі мали переселити етнічних німців, румунів, угорців. І ці плани на Бердичівщині вже почали втілювати у життя – 188 сімей із Старого Солотвина переселили до Дніпропетровської області…

Я вважаю, що якщо в країні є державні свята, то їх повинні поважати всі – і в першу чергу державні службовці з прем’єр-міністром на чолі. І ще – все частіше йдуть спроби покласти відповідальність за розв’язання Другої світової війни на Німеччину та Радянський Союз. На це дуже чітко і однозначно відповів міністр закордонних справ Німеччини: відповідальність за розв’язання Другої світової лежить лише на одній нації – німецькій. І крапка.

А те, що абсолютна більшість людей на Бердичівщині, зокрема, шанують пам’ять своїх переможців, свідчить шанобливо прибрані братські могили та квіти, які приносять сюди люди у День Перемоги.

Володимир КРАВЧЕНКО.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ