Додому НОВИНИ Влада і громада Довгоочікувана зустріч

Довгоочікувана зустріч

520
ПОДІЛИТИСЬ

24 серпня в День Незалежності України до Райгородоцької школи завітали випускники 1972 року. Довгоочікувана зустріч відбулась завдяки наполегливості та організаційним здібностям однокласниці кандидату психологічних наук, члену Виконавчої дирекції Української Асоціації організаційних психологів Лагодзінській Валентині Іванівні.

Важко словами передати ті емоції, той стан душі людей, котрі не бачилися сорок п’ять років. Не відразу й впізнали один одного. Треба було знайомитись заново. На превеликий жаль, з різних причин не всі однокласники приїхали на зустріч, відійшла у вічність і класний керівник – Шевченко Валентина Ігорівна.

Не дочекалося своїх учнів і приміщення тодішньої школи – на його місці 35 років тому назад було побудовано новий сучасний навчальний заклад, який зараз очолює тендітна жінка з сильним характером Колеснік Олена Миколаївна.

Приємно, що усі однокласники прийшли з квітами, які поклали до пам’ятника Герою Радянського Союзу В.К. Олійнику, пом’янувши усіх воїнів хвилиною мовчання. Дехто крадькома витирав непрохані сльози.

На шкільному порозі нетерпляче чекала Олена Миколаївна і гостинно запросила колишніх учнів на екскурсію до школи. Вона розповіла про її історію та здобутки, про колишніх вчителів, показала випускні фото.

Випускники звернули увагу на те, що у навчальному закладі створені усі умови для навчання і виховання дитини, були здивовані технічним оснащенням кабінетів, великою кількістю стендів та класною кімнатою, де учні вивчають “Основи християнської моралі”. У цьому класі усе пронизане духовністю та чистотою думки, саме тут вчитель прищеплює дітям низку моральних чеснот.

З великою цікавістю гості розглядали експонати у музейній кімнаті старшого лейтенанта Героя Радянського Союзу В.К. Олійника та схилили голови перед стендом “Наші земляки – Герої АТО”.

Коли дорослі люди сіли за парти, то враз перетворилися на школярів: поринули у безтурботні і щасливі дитячі літа. Кожен пригадав улюблений предмет і вчителя, цікавий епізод із шкільного життя, перше кохання… У цей момент зрозуміли, що життя – то мить. Здавалось, що недавно закінчили школу, а вже опинилися на порозі пенсійного віку. І як з`ясувалось, дечого й не встигли ще зробити, сказати, відкрити своїх почуттів.

Чим далі шкільні роки, тим теплішими і ціннішими стають спогади про школу.

Наостанок випускники подякували директору школи за плідну працю і продовжили спілкування у тісному колі своїх шкільних друзів.

Артемчук В.А., педагог-організатор