До людей з відкритим серцем.

До людей з відкритим серцем.

646
ПОДІЛИТИСЬ

“Заповідь нову даю вам:
любіть одне одного”.
(Із Святого Письма)

На зламі стояло літо. Вже так прикметно серпень простягав, за словами Поета, вересню правицю. Зовсім ще несміло, але деінде верхівки грушок-дичок уже бралися першими мазками золотаво-черленого полиску. Широкий килим ще так недавно квітував у розвіллі саду брунатою зеленню поцяткованою веселковими барвами. І наразі все зів’яло-посивіло від літньої спеки, хіба тільки втішалося око розкішними петровими батогами, мов клаптиками висі небесної, що розкришилася по землі. Одплодоносив молодий сад і вже рихтувався до спочинку, як і все решта в природі.

Якраз о такій порі благодійна організація “Відкрите серце”, що в селі Озадівці, збиралася на свої світлі десяті іменини звідколи вперше розчинила гостинно двері численному велелюддю. З першого поступу і донині її натхненники і подальші господарі переслідували в своїй діяльності найблагороднішу мету: “Служити Богу, служачи людям”. З висоти пройдених літ одразу ж пригадалося, що напровесні благородної місії брати Михайло, Володимир і Петро Залізні, як кажуть, скооперувавшись матеріально і морально, знайшли за потрібне придбати чимале триповерхове приміщення, що зазнало вже відчутної занапащеності, відповідно знайшовши йому досить вагоме призначення на перспективу. І через гони років їхня першочергова задумка не втратила означеного і сьогодні діяльність “Відкритого серця” стала відома на теренах найдальших куточків України. Наймолодший із Залізних, а це Петро, всі роки залишається беззмінним президентом організації, а старший – Володимир адміністратором, що ж до Михайла, то він зарано спочив у Бозі, одлинувши до світлих небес. Його високу пам’ять було вшановано хвилиною мовчання, а заодно і всіх тих сьогоденних героїв, що згорнули свої молоді крила в боях на Донбасі. Це вже опісля того, як чимала зала, що заледве вмістила всіх бажаючих одсвяткувати гарний ювілей “Відкритого серця”, стоячи виконала гімн держави, цим у черговий раз засвідчивши свою відданість і патріотичний порив душі кожного з присутніх.

А відтак, високе слово тримав господар торжества, він же і єпископ Вінницький, Житомирський, Полтавський і Хмельницький Союзу вільних церков християн євангельської віри України, президент центру Петро Залізний. Ця людина – добротворець уже чимало років добре знана і шанована в різних регіонах України. Хто тільки йшов до нього по будь яку допомогу – він не одвернувся від жодної людини. В нього через гони пройдених років люб’язно відкрите серце велелюддю. Навіть останнім часом посильну допомогу провіантом та іншими речами повсякденного вжитку сприяв Петро Залізний бійцям вогненного котла на Сході держави. У прихистку “Відкритого серця” пригортав теплом і ділився окрайцем хліба насущного з біженцями, котрі шукали притулку, втікаючи з розтривоженого Донбасу. Щирість душі, непідкупна любов до людей, сприяння кожному стражденному, щодень прожитий без лукавства, високе благородство намірів і подальших звершень, ще і ще багато чинників добротворення – це все Петро Залізний – людина честі й совісті, мудрий керманич і пастор людських душ, чуйний і лагідний батько і дідусь, сердечно люблячий син, вірний друг життя дружини!

І тепер, звітуючи за пройдений шлях відстанню в десяток літ організацією “Відкрите серце”, Петро Залізний щиросердечно з доземним поклоном висловив вдячність усім, хто долав укупі з ним численні труднощі, негаразди, почасти й потаємні розчарування в задуманому, але гору брала наполегливість і високе терпіння. Все це дало змогу вистояти, не зламатися і ось він апофеоз перемоги!

Все пригадалося цих хвилин душевного спілкування. І як уболівав найстарший із братів Залізних, будівельник за фахом, Андрій за відповідну ділянку під час ремонтних робіт, як проявила свої здібності майстра-штукатура дружина середульшого брата Валентина Василівна, як з перших днів “Відкритого серця” Володимир Миколайович заходився плекати зелену оазу побіля споруди центру і вже нині плодоносить сад,  стобарвним килимом радує всіх квіткова сув’язь… Нікого не забув почествувати цього дня іменин “Відкритого серця” очільник організації. Вони один по одному піднімалися на помост сцени і кожному Петро Миколайович вручав Почесні грамоти, Подяки, Листи вдячності, а заодно і пам’ятні подарунки. Все це дійство було гармонійно пересотане барвами задушевних пісень вокальним гуртом із Романова, який прибув на торжество з нагоди іменин “Відкритого серця”. Принагідно відзначити, що невтомника і ентузіаста Володимира Залізного цього дня не забули віншувати від обласної державної адміністрації, вручивши йому Почесну грамоту. Мало не забулося й те, що біля витоків діяльності “Відкритого серця” всі роки стоять, як фундатори і творці, цілі родини – батьки, діти, вже й декого онуки тут трудяться.

А щорічно “Відкрите серце” гостинно приймає в свої обійми сотні дітей із багатодітних родин, дітей-сиріт, знедолених, хто опинився в силу обставин за межею бідності, а також вихованців профтехучилищ з мало імущих осередків… Відрадно констатувати той промовистий факт,що за роки існування “Відкритого серця” тут змістовно відпочили і оздоровилися понад п’ять тисяч (!) таких категорій дітей та підлітків. Навіть літа, що минуло, центр благодійності спромігся пригорнути добром і милосердям понад 600 відпочиваючих – і це з різних куточків нашої держави!

За таку високу місію добротворення, любові людини до людини на адресу організації – іменинниці надійшли численні вітання, зокрема, і від радника голови обласної державної адміністрації Юрія Журбенка. А от такі високопоставлені очільники владних структур, як перший заступник голови Бердичівської райдержадміністрації Тетяна Наумчук, представник департаменту сім’ї, молоді і спорту облдержадміністрації Тетяна Шмаюн прибули на іменини особисто. Не забула  привітати таке славне святкове зібрання, свого часу так звана на Бердичівщині “районна мама” – головний дитячий лікар, а нині очільниця районної медичної структури, яка виросла в силу сьогоденної медичної реформи – Наталія Ровкова. Ця жінка часто тут бувала в професійному білому халаті. Високе слово перед винуватцями торжества тримав і ректор Української Євангельської Теологічної Семінарії, аспірант Богословського факультету вільного університету міста Амстердам Іван Русин. Принагідно означити і присутність на святі високоповажного духовенства в числі яких було чотири єпископи, а ще всі представники пасторської служби з усіх регіонів України. Найвищі слова щирої вдячності на адресу особисто президента “Відкритого серця” лунали цього врочистого торжества з уст численних представників різних установ, організацій, підприємств, кому свого часу подавав посильну допомогу Петро Залізний і його команда. А ще за те, що тут щоліта мають змогу оздоровлюватися діти членів їхніх трудових колективів.

По святковій офіційній церемонії, коли, здається, все найсокровенніше, що лежало на серці в кожного з присутніх, було виповідано, великодушний господар Петро Залізний запросив дорогих гостей у поїздку до Вінниці. Там бердичівляни та їхні шановані гості мали пам’ятну нагоду помилуватися казково – фантастичними сюжетами лазерно-водяного дивограю “Рошен”. А це було такою ідентичністю святкового настрою, що спізнало серце кожного, хто мав змогу зігріти одне одного взаємністю доброти.

Едуард Подільський, журналіст,
с. Озадівка.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ