Додому НОВИНИ Влада і громада До 27-ї річниці виведення військ з ДРА

До 27-ї річниці виведення військ з ДРА

719
ПОДІЛИТИСЬ

ТИ – ВІЧНИЙ БІЛЬ, АФГАНІСТАН!

Війна… чужа, неждана, непотрібна
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна…

afganАфганістан… Уже більше 20 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. На  війну до Афганістану було відправлено 558 юнаків із Бердичівщини. З яких 14 було поранено, 99 нагороджено орденами та медалями. 28 із них не повернулися.

Назвемо їх поіменно: Гончаренко Михайло Федорович, Гордийчук Юрій Васильович, Димченко Євген Матвійович, Малишев Олександр Іванович, Головченко Валерій Вікторович, Грошиков Ігор Олександрович, Литкович Анатолій Володимирович, Шоколов Володимир Васильович, Власов Іван Яковлевич, Чумак Петро Миколайович, Патраков Андрій Геннадійович, Істратов Андрій Миколайович, Савчук Анатолій Валентинович, Лабур Миколай Георгійович, Рибак Віктор Васильович, Комар Сергій Олександрович, Філіпов Сергій Олександрович, Канаев Григорій Васильович, Білецький Юрій Анатолійович, Кузьмін Олександр Михайлович, Живун Сергій Олександрович, Патей Анатолій Іванович, Басов Володимир Миколайович, Власенко Володимир Трохимович, Лещенко Олександр Михайлович, Чукарєв Анатолій Євгенович, Козачук Юрій Павлович, Беляєв Олександр Євгенович.

За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

Війна безжально перекреслила тисячі  молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – ви мужніли і загартовувались.

Зараз часто знаходяться “історики”, що називають цю війну “брудною”. Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами.  Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Що звідти вивезли? “Вантаж 200 з товаришами” та поранених з поля бою.

Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Посміхнувся поштар винувато,
Що сказати матері не знає.
Не приніс знов листа від солдата.
Адже знає, так його чекаю.
Ти пиши мені, синку, частіше,
Хай дорослий, – мені ти – дитина,
Повертайся додому скоріше,
Дорогенький, хороший мій сину.
Мені часто ти снишся ночами,
А прокинусь – тебе вже не бачу.
Подивлюсь на портрет твій і часто,
Щоб ніхто не помітив, я плачу.
Знаєш, сину мені 38,
Я бадьора, зовсім не хворію.
Все гаразд у нас дома, та тільки
Я, чомусь, мій хороший, сивію.
Я думками, синочку, з тобою,
Ти пиши, щоб душа не боліла,
Щоб діждалась тебе молодою
І чорнява була, а не біла.

І сьогодні у цей важкий час,коли на сході іде неоголошена війна, сивочолі воїни афганці уже поряд з своїми синами відстоюють суверенітет та незалежність нашої держави. І знову ідуть листи матерям, дружинам, дітям.

Цього дня, 15 лютого, схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих у боях воїнів. Вічна їм слава та пам’ять людська. Та вшановуємо тих, хто пережив цю війну. Бережи, Господи, цих людей від усякого лиха. Адже вони вже герої, тому що залишилися живими, пройшовши страшними стежками Афганської війни.

Віктор Анчихров, член БСВА.


 

Шановні ветерани війни в Афганістані, члени сімей воїнів–”афганців”!
Шановні учасники бойових дій на території інших держав!

big_6_2012454607500e17З кожним роком все далі історія відділяє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

Найбільш жорстокою була війна у Республіці Афганістан, з якої не повернулося 3360 синів України, серед яких 28 бердичівлян.

Деякі політики вважають, що введення радянських військ в Афганістан було невиправданою помилкою, якої припустилося тодішнє політичне керівництво СРСР. Але, вони не враховують загальновідому істину, що військові не обговорюють накази, а виконують їх. І безперечним є те, що абсолютна більшість воїнів-“афганців” гідно виконали свій військовий обов’язок, пройшовши страшні випробування, заплативши за це ціною свого здоров’я, а багато – віддавши життя.

Окрім Афганістану українці несли службу в Лівані, Угорщині, Єгипті, Іраку, Анголі, С’єрра-Леоне, Чехословаччині, Ефіопії, Югославії. Вони з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської відданості, героїзму та мужності.

Я щиро вітаю воїнів-інтернаціоналістів, членів їх сімей з  27 річницею вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Від усієї душі бажаю вам і вашим родинам добра і щастя, миру і достатку, міцного здоров’я і довгих років життя!

Вічна пам’ять воїнам, які загинули, до кінця виконавши свій військовий обов’язок.

З повагою, голова БСВА В. Мамедов,
голова міської організації Всеукраїнської організації інвалідів війни
та Збройних Сил В.Ф. Борчан.