Додому НОВИНИ Культура Експонати розповідають

Експонати розповідають

185
ПОДІЛИТИСЬ

Шкільна парта одне з прекрасних шкільних спогадів. Кожна парта абсолютно живий і індивідуальний учасник всіх шкільних подій, вона немов хороший шкільний друг. З партою пов’язано дуже багато цікавих спогадів в шкільному житті. Кожен з нас пам’ятає свою шкільну парту до дрібниць, до кожного напису і плямочки на її стільниці. А між тим це не тільки предмет спогадів дитинства та юності, а й серйозний винахід.

Історія знаменитої шкільної парти Ерісмана почалась у 19 столітті. Лікарі того часу підняли тривогу – учні втрачають зір, псується їх осанка. У 1870 році петербургський лікар-офтальмолог Федір Федорович Ерісман запропонував конструкцію шкільної порти, яка примушувала школяра сидіти правильно.

Він народився у Швейцарії. Справжнє ім’я – Фрідріх Гульдрейх Ерісман. Одержав медичну освіту в Цюріхському університеті. Там познайомився з російською студенткою Надією Сусловою, яка теж навчалась медицині. Швейцарець і російська піддана покохали один одного та поженились. Молода пара вибрала місцем проживання Росію. Фрідріх прийняв православ’я, став Федором Федоровичем, відкрив приватну офтальмологічну клініку.

Ерісман був уважним лікарем. Він помітив, що зір у гімназистів до випускних класів знижувався. Тому почав цілеспрямовано вести спостереження, проводив дослідження зору в учнів 15 гімназій. Дослідження лягли в основу праці «Про вплив школи на походження короткозорості». У праці прослідкована і доведена залежність виникнення очних та тілесних захворювань від неправильного положення учня за столом. Саме тоді Ерісман придумав конструкцію парти – скріплені між собою лавка і стіл. Стільниця нахилена, учень сидить рівно: спинка лавки підтримує поперек, підставка дає опору ногам, тому сидячи за такою партою сутулитись стало неможливим. Головна ідея конструкції полягала в тому, що текст у книзі чи зошиті можна читати тільки під прямим кутом. Ерісман врахував оптимальну відстань для читання – 30-40 см. від очей до стільниці. Винахід Ерісмана був доречним. Після селянської реформи 1861 р. в країні почався освітній бум – масово відкривались народні школи, збільшилось число гімназій, реальних училищ. І парта дозволила правильно посадити учнів. На винахід Ерісмана звернув увагу Олександр ІІ. Він підписав указ: поставити такі парти у всіх навчальних закладах. Наказ царя виконали неухильно. Парти виготовляли з дуба, випускали в 4 розмірах – під різний вік учнів.

Парта Ерісмана була одномісною, що створювало труднощі з їх розміщенням в тісних класах, особливо в сільських школах. І сільський учитель Петро Феоктистович Коротков з села Бруснятського Пермської губернії вніс істотні зміни в конструкцію, що зробило її зручнішою: збільшив довжину так, що за нею могли сидіти два учні, придумав збоку гачки для ранців, поглиблення для чорнильниці, жолобок для ручок, поличку для книг під стільницею. І найголовніше – придумав відкидну кришку. Парта Короткова демонструвалася на Сибірсько-Уральської науково-промисловій виставці 1887 р. в Єкатеринбурзі. Парта вчителя була удостоєна срібної медалі.

Міністерство здоров’я СРСР у 1958 р. розробило методичку по мірах профілактики порушення зору у дітей дошкільного віку і в роки шкільного навчання. У документі відзначено благотворний вплив парти не лише на зір, а й на весь дитячий організм. Тоді ж, у 50-ті рр. розробили Державний стандарт на виготовлення парти. Стандарт визначав 5 розмірів парт – у залежності від віку учня висота заднього краю кришки стола від підлоги була від 54 до78 см., а висота сидіння – від 32 до 48.

У шістдесяті роки винайшли парти у вигляді столів з окремими стільцями. З часом з’явилося багато нових конструкцій шкільної парти, нові технології її виготовлення, з новими гігієнічними вимогами, сучасними формами і матеріалами виготовлення.

Нині одна з шкільних парт Ерісмана зберігається в музеї освіти, що розташувався у приміщенні Музею історії міста Бердичева.

Лариса Коломієць,
наукова співробітниця Музею історії м. Бердичева.