З великим болем у серці та печаллю поминаємо нашого дорогого чоловіка, татуся, дідуся
Гуменюка Володимира Андрійовича,
з дня смерті якого 9 липня минуло 2 роки.
Горбок землі мовчить, як все довкола
І огортає душу тихий жаль,
Що не побачимо ніколи
Ні твою радість, ні твою печаль.
Нема тебе, хоч скільки хочеш клич,
Сама печаль повисла над землею.
У світі серед тисячі облич
Вже не зустрінем посмішки твоєї.
Не заросте ніколи та стежина,
Що провела тебе в останню путь.
Похилиться зажурена калина
І добрим словом люди пом’януть.
Вічносумуючі: дружина, діти, онуки, правнуки.
