З великим болем і печаллю у серці поминаємо Поліщука Олександра.

    З великим болем і печаллю у серці поминаємо Поліщука Олександра.

    258
    0
    ПОДІЛИТИСЬ

    З великим болем і печаллю у серці поминаємо дорогенького внучка, сина

    Поліщука Олександра.

    25 березня мине 3 гірких роки, та не загоїли ран і біль мені. Я досі виглядаю, жду і плачу, я хочу міцно обняти тебе і більш нікуди не пускати. Рідненький, як важко без тебе. Приходжу на рідну могилу і Бога питаю: “Чого все так сталось? Чого ти загинув?”. Не вірю, я жду і надіюсь, що прийдеш, всміхнешся і серце зігрієш.
    Ой доленька, доле твоя і моя, чого ти так рано забрала молоде життя? Рідненький, жахливішої втрати нема, як втрата твого життя. Як сумно без тебе. Печаль не проходить і серце болить. Навіщо покинув, рідненький? Як важко без тебе нам жить.

    Сонце не так світить і небо нам не голубе. Душу вкриває пітьма. Мені дано жити, щоб Богу молитись за тебе, за себе і плакать щодня. Прости, рідненький, що не могла тебе спасти, що не була з тобою  в ті страшні хвилини, тисячу раз прости. Навіщо доля так розпорядилась? Навіщо радість в мене відняла? Адже на тебе я не надивилась і не все тобі розповіла. Як ніжно я тебе любила, як ти потрібен мені повсякчас, а тепер я мов птаха безкрила. Краще мені літать в небесах. Та марно думи душу розривають. Ночі у болі днями пливуть і щось немов стискає груди, і гірко капає сльоза, що тебе зі мною вже нема.

    Лиш Бога благаю і Матінку Божу хай душечку твою збережуть. О, Боже, зжалься ти над нами. Частіше в сни онука посилай, а Матір Божа у садочку райськім мою кровиночку оберігай. Таких як ти, рідненький, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

    Гіркосумуючі: бабця, всі рідні.
    с. Іванківці.

    БЕЗ КОМЕНТАРІВ

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ