З великою печаллю і болем у серці поминаємо
нашу дорогу донечку, матусю, сестру, тьотю, племінницю
Рябчинську Наталію Миколаївну,
з дня смерті якої 25 березня мине 1 рік.
Пішла від нас ти дуже рано,
Ніхто не знав і не відчував біди.
Тепер на серці нашім вічна рана,
Бо ти пішла не на годину – назавжди.
Чому життя таке несправедливе,
Хорошим людям доля нелегка?
Така душа – розумна, добра, мила,
А доля випала коротка і гірка.
Про тебе, рідна, спогади не стерті
І досі любимо без меж,
У кожнім нашім серці
Ти вічно в пам’яті живеш.
Нехай Господь Бог береже твій вічний сон, а свята земля буде лебединим пухом.
Вічносумуючі рідні.
с. Швайківка.
