З великою печаллю і болем у серці поминаємо найріднішу, найдобрішу, любиму, ніколи незабутню мамусю, бабусю, прабабусю, тещу
Остап’юк Станіславу Петрівну
Хоча дорослі ми, а мами нам не вистачає,
Ніхто не дасть поради як вона,
Ніхто про сум, що в серці в нас, не запитає,
Ніхто не пожаліє як вона.
Як хочеться до мами пригорнутись,
Відчути ніжність її і добро,
Вже промайнуло багато років,
А серце все болить.
Нехай земля для мами пухом буде,
Нехай спокійно наша мама спить.
Ми просимо молитвою матусю пом’янути
Всіх рідних і знайомих нам людей.
Про маму пам’ять вічно буде жити
В серцях онуків і в серцях дітей.
Низький уклін Вам за усе.
З любов’ю, вічносумуючі:
діти і внуки з сім’ями та всі хто знав.