З вічним болем та сумом у серці поминаємо нашу найдорожчу, найріднішу матусю, бабусю, прабабусю
Лукянчук Євгенію Семенівну
з дня смерті якої минає 2 роки.
Не можна змиритись, не можна повірить,
Що це вже навіки, що це назавжди.
Ти покинула цей світ і злетіла пташкою душа твоя в інший, невідомий нам світ. Порожньо без тебе в домі, порожньо в серці, хоч скільки хоч клич. Серце плаче і душа болить, бо до нас вже не прийдеш ніколи. Лиш Бога благаю і Матінку Божу хай душу твою віки бережуть. Земля хай пухом лебединим буде і Вічне Царство в небесах.
Вічно сумуючі дочки: Валентина, Галина, Надія та їх сім’ї.
С. Радянське.