Додому НОВИНИ Культура Квіти пам’яті Кобзареві

Квіти пам’яті Кобзареві

664
ПОДІЛИТИСЬ

В усі часи суспільство потребувало спільної духовної основи, на якій могло б згуртуватися. Саме з ім’ям Тараса Шевченка тісно пов’язаний злам у національній свідомості українського народу ХІХ ст.

Великий Кобзар став пророком національного відродження, утвердив ідею державної самостійності України у свідомості нації. Славне минуле рідної землі давало йому надію на краще майбутнє. Двадцять чотири зі своїх сорока семи років життя він був під ярмом кріпацтва, а ще десять – мучився у тюрмі та на засланні у прикаспійській пустелі, був солдатом царської армії. І, можливо, саме тому його поетичний доробок став потужним виразником духу українського народу.

Життя славного Кобзаря для нас є прикладом національної пам’яті про історію, народний побут, звичаї і фольклор, природу й історичні пам’ятки України, однією з яких є пам’ятник Тарасу Шевченку в м. Бердичеві.

159 років тому, 22 травня, відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка…

Найвидатнішому митцю України не випало померти на рідній землі. 47-річний український поет спочив у Санкт-Петербурзі. Там 58 днів перебував прах Шевченка…

Згадуються рядки з вірша Миколи Луківа, що описують випадок на Смоленському кладовищі:

Коли валун гранітний возлягав
На місце Кобзаревої могили,
Над ним тривожно голуб закружляв,
І з подиву присутні заніміли.
Скорботні квіти, траурні вінки
Благовійна тиша овівала,
І, мов душа Тараса, крізь віки
Сліпучо-біла птаха трепетала…

«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…», – написав поет у своєму знаменитому «Заповіті». Його домовину за клопотанням друзів було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій (нині Тарасова) горі поблизу Канева. У тій місцевості поет наприкінці свого життя мріяв оселитися…

Зазвичай уся громадськість Бердичева, молодь, представники міської влади та патріоти щороку збираються разом біля пам’ятника великому поету. Жителі й досі пам’ятають виконання творів Шевченка хором ветеранів, яким свого часу керував Аркадій Костянтинович Голубовський, душевний спів педколективів міста, зокрема школи №1 із піснями «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Сумно, сумно серед неба» і проникливе читання віршів поета учнями навчальних закладів Бердичева. Традиційно відзначали й кращих знавців української мови, які здобули призові місця на мовно-літературних конкурсах імені Тараса Шевченка та імені Петра Яцика. За сприяння завідувача ІМЦ управління освіти і науки Наталії Гриченко обдаровані учні отримували грамоти й подарунки з рук міського керівництва, після чого відбувалося покладання живих квітів та вінків до підніжжя пам’ятника.

Цьогоріч такої можливості зібратись усією громадою не було. На жаль, світова пандемія внесла свої корективи у життя. Але пам’ять про тебе, Тарасе, житиме у серцях справжніх пошановувачів твоїх ідей і творчості. Двадцять другого травня 2020 року в Бердичеві біля пам’ятника Тарасу Шевченку вшанували світоча нашої нації, враховуючи карантинні обмеження, по-особливому. Сюди протягом усього дня приходили люди за покликом серця, аби покласти квіти, пригадати крилаті слова та афоризми з поезій генія українського народу й подумки перегорнути сторінки біографії Великого Кобзаря… Вчителі-словесники СЗОШ №17 м. Бердичева Тетяна Панасюк і Тетяна Недайборщ та інші педагоги поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку. Вшанували генія українського народу від освітян-профспілчан й бухгалтер-діловод Бердичівської міської організації профспілки працівників науки і освіти Майя Сологуб та голова ППО КНЗ «Бердичівська ЗОШ-інтернат I-III ступенів» Наталія Лукашук. Звичайно, хотілось би побувати у самому Каневі, піднятися на Тарасову гору, щоб звернутися думками зі словами подяки до національного пророка, який молився за український народ і нашу державу. Тому в планах профспілкових лідерів м. Бердичева – така подорож після закінчення карантину.

Тарас Шевченко – символ української культури і державності, невід’ємна частина сучасної України. Його незборимість і палке слово – дороговказ для нащадків.

Марина ПАНЧУК, заступник директора з навчально-виховної роботи СЗОШ №1 ім. Т.Г. Шевченка,
Тетяна ПАНАСЮК, голова профкому СЗОШ №17,
Тетяна НЕДАЙБОРЩ, учитель української мови СЗОШ №17.