14 травня Україна відзначатиме День матері. Мати – це найрідніша людина для кожного з нас, для кожної дитини. Адже мама змалечку вчить бути готовим до життєвих випробувань та закладає найпершу материнську премудрість – любити людей, любити свою рідну землю, свій синьо-жовтий прапор, свої чорнобривці… Та й у далеку дорогу на щастя та долю нас завжди проводжає мати.
На жаль, наші матері, як це є нині, відправляють своїх синів та дочок на війну з жорстоким ворогом. І щохвилини з тривогою чекають звісток. І невимовним болем для них є смерть тих, хто нещодавно був з ними, хто тішився своєю родиною…
Що б сказали своїм безутішним матерям сини-герої з небесної Вічності, читайте у вірші нашої землячки з села Старий Солотвин, а нині професорки університету в Канаді Наталії Захарчук-Макарчук:
КОЛИСКОВА МАТЕРІ
Мамо, не плач, не сумуй, не журись!
Я землю покинув, здійнявся у вись,
Я нашу Вітчизну у боях захищав,
Тепер оберегом для неї я став.
Від відчаю буду й тебе вберігати,
Не раз я прилину до рідної хати,
Я вечором тихим до тебе прийду,
Щоб біль відігнати, відвести біду.
Я подихом легким біля віконця
Тобі нагадаю про щастя, про сонце.
Щоб ти не тужила даремно ночами,
Тобі шепотітиму казку вітрами,
Співатиму пісні я колискові,
Так як в дитинстві – веселі, чудові.
До втомлених рук я твоїх доторкнусь
І гомоном лісу до тебе озвусь.
Із щебетом птахів і співом дібров
Я слатиму звістку тобі знов і знов.
Кленовим листом я до ніг припаду,
Зросту чорнобривцями в нашім саду
І променем сонця впаду на чоло,
Щоб в домі у нас панувало добро.
Мамо, не плач, не сумуй по мені,
До тебе прийду я щоночі вві сні.
Ці щирі, виболені поетичні рядки присвячені всім українським мадоннам, що втратили найдорожче – життя своїх синів, які загинули, захищаючи Україну. Але їх сини-герої назавжди залишаться живими в серцях матерів…
Людмила КИЦАК, депутат обласної ради
