Саме “Across The Road” наповнює наше місто новими емоціями!
Мені випала нагода поспілкуватися з солістом цього гурту – Боровським Дмитром.
Доволі легко було б працювати з музикантом, який тільки почав свою роботу. Проте “Across The Road” відзняли вже декілька відео, записали свої треки, виступають поза межами рідного міста та були в прямому ефірі на станції “Shaker №34”.
Анастасія Богун: Що вперше надихнуло вас створювати пісні?
Дмитро Боровський: Люди, події, враження від подій та людей. Певні моменти з життя, те, що засіло у пам’яті, те, про що ти хочеш розповісти іншим, а не тільки тримати в собі.
А.Б.: Назвіть декілька гуртів/вокалістів, які вплинули на ваш особистий стиль?
Д.Б.: Чесно кажучи, точно не можу сказати, бо слухаю багато різної музики, як української так і закордонної, серед якої подобається велика кількість гуртів та виконавців.
А.Б.: У якому місті ви хотіли би виступити? І чому?
Д.Б.: Якщо брати до уваги нашу країну, то хочеться виступити у максимальній кількості міст, аби якомога більше людей почули про нас. Але найбільше, напевно, це Київ, Харків та Львів, хоча у Львові у нас вже були концерти.
А.Б.: Є цікаві моменти та курйози,що запам’яталися з виступів?
Д.Б.: Якось я грав акустичний квартирник у Львові в анти-кафе “Коммуна”, проте виступ пройшов трішки не по формату. Але потім відразу після закінчення мене запросили грати на наступному концерті. Ми йшли хвилин 20, було дуже холодно. Потім зайшли в під’їзд і почали підніматись все вище і вище. Я не пам’ятаю, який там точно був поверх… Мене завели до якоїсь квартири, де було багато людей.
Виявилось, що у них справжній квартирник, такий, як раніше робили. Ми круто провели час, пограли, поспівали, я познайомився з різними крутими чуваками, які грали максимально якісно. Словом, все вийшло ще краще, ніж очікувалось)
А.Б.: Що ви зазвичай любите робити після концерту? Шумно відсвяткувати виступ чи, можливо, спокійно посидіти в затишній атмосфері, або просто відправляєтеся по домам відпочивати від пережитого шквалу емоцій?
Д.Б.: Після концерту зазвичай я люблю продовжити залишатись у тому місці, де я грав, якщо це паб чи клуб. Проте, якщо це заклад іншого характеру – йду відпочивати.
А.Б.: Праця працею, але інколи варто відпочити. Як це роблять “Across The Road”? Є у вас традиції, наприклад, святкування дати заснування, днів народжень, звичайнісінькі посиденьки за кавою, смішні безглузді теревені про те про се? Це завжди зближує 🙂 .
Д.Б.: Раніше ми часто проводили час разом. Святкували дні народження, інші свята і свої власні свята, які видумували у будні та вихідні дні) але зараз ми всі на відстані і кожний займається тим, чим хоче.
У вільний від музики час, я займаюсь музикою 😀 . Так, як все, що відбувається з “Across The Road”, приносить мені лише задоволення, то я займаюсь цим майже постійно, якщо ж не граю, то хоча б думаю, планую щось нове.
Відпочити хочеться лише після поїздок на концерти в інші міста – просто приїхати додому і хоча б виспатись 🙂 .
А.Б.: Розкажете трішки про свої музичні плани? Нам цікаво все 😛
Д.Б.: Найближчим часом записати кілька синглів, восени відіграти в містах, в яких не встигли навесні, зняти кліп і поки все.
Безумовно,дуже хочеться побачити ваші новинки! Тому, на цьому закінчується лише ця стаття. “Місто говорить”, що планується виступити і у нас незабаром,тому чекайте на мій огляд живого виступу “Across The Road”.
Анастасія Богун,
юнкор Школи Журналістики “Фенікс”.
