Крок у майбутнє чи реальна загроза?

Крок у майбутнє чи реальна загроза?

481
0
ПОДІЛИТИСЬ

Інтерв’ю з заступником Семенівського сільського голови, т.в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту Людмилою Колесник.

– Людмило Миколаївно, до редакції нашої газети надходили телефонні дзвінки від батьків учнів Семенівської школи про наміри закрити школу. Чи відповідає це дійсності? Нам відомо, що батьки із Семенівки були присутніми на засіданні сесії сільської ради, де розглядалося дане питання.

– Питання не лише закриття, але й будь-яких інших дій щодо Семенівської та інших шкіл громади взагалі не стояло на порядку денному. Незважаючи на це батьки дітей Семенівської школи приїхали в с. Хажин на сесію сільської ради, стурбовані чутками про нібито закриття закладу. В результаті незапланованої дискусії кожен із сесійної зали вийшов із своєю думкою: одні – з усвідомленням необхідності оптимізації мережі, оскільки це крок вперед на шляху підвищення якості освіти та можливість поліпшення матеріальної бази закладів, інші ж, яких все влаштовує, підкреслювали загрозу зникнення села, хоча, як показує життя, село Закутинці не зникло від того, що діти почали навчатися у Красівській школі. Сьогодні усі розуміють: для того, щоб розвивалося село,потрібні в першу чергу робочі місця, а не школа, де в класі навчається 3-5 учнів.

– Але ж, як кажуть у народі, без вогню диму не буває. Можливо, ці чутки мають реальне підґрунтя?

– Наразі питання закриття ні Семенівської, ні інших шкіл в об’єднаній територіальній громаді не стоїть і, думаю, не стоятиме у перспективі 5-8 років. Однак, пониження ступеня окремих закладів освіти могло б, на мою думку, вирішити питання забезпечення заробітною платою педагогічних працівників за кошти держави та суттєво підвищити рівень освіти та розвитку дітей. Цю непопулярну у народі тему часто просто замовчують, але проблема є, її треба озвучувати і вирішувати. І окремі депутати, батьки починають це розуміти.

– Деякі батьки Вам дорікають, що в період виборної кампанії керівництво громади брало на себе зобов’язання зберегти усю мережу шкіл. Чому ж змінюється позиція?

– Хочу зазначити, що вибори у нашу громаду відбулися 18 грудня 2016 року, а в вересні 2017 року прийнято Закон України «Про освіту», який змінив парадигму розвитку освіти. В державі змінилися підходи до фінансування галузі: замість нормативу бюджетної забезпеченості на одного учня стали застосовувати нову формулу для обрахування освітньої субвенції, яка спрямовується на заробітну плату педагогічних працівників. І оскільки в нашій громаді середня наповнюваність класів становить 8 учнів замість визначеної нормативом 11, державних коштів щороку дедалі більше не вистачає. Для прикладу, якщо у 2017 році для забезпечення функціонування мережі 6 закладів загальної середньої освіти, тобто шкіл, із місцевого бюджету спрямовано 2,2 млн. грн., у 2018 році – 6 млн. грн., то у 2019 році – уже 8 млн. грн. А це кошти, які могли б бути спрямовані на ремонт доріг в селах громади, утеплення закладів освіти та охорони здоров’я, закупівлю обладнання для шкіл та ФАПів, організацію роботи гуртків для розвитку дітей та інших цілей за бажанням громади.

– А яка ситуація в освіті в інших громадах нашого району?

– Мінрегіонбудом проведено аналіз фінансової спроможності освітньої мережі об’єднаних територіальних громад усієї області. Семенівська ОТГ за цим показником займає передостаннє місце. Чому? Тому що ми маємо 6 шкіл із малою кількістю учнів (від 65 до 86) і відповідно малою наповнюваністю класів. В інших громадах нашого району ситуація краща через те, що вони мають школи по 150-160 учнів, що напряму впливає на розмір субвенції. У нашій громаді незабезпеченість із заробітної плати педагогічних працівників на початок 2019 року становила 2,5 млн. грн., зараз – 1 млн. В інших ОТГ нашого району або її зовсім немає, або є дуже несуттєва.

– Чи можна, на Вашу думку, підвищити якість освіти пониженням ступеня школи?

– Я вважаю, що це один із потужних кроків для підвищення рівня освіти, оскільки він, з одного боку, дає фінансові ресурси для реалізації можливостей створення сучасного освітнього простору, закупівлі кабінетів, інтерактивних засобів навчання, мотивації педагогів, створення умов для розвитку дітей (відкриття гуртків, спортивних секцій тощо). З другого боку, конкурентоспроможність, яка виникає при об’єднанні класів, за дослідженнями аналітиків, позитивно впливає на успішність учнів.

– А чи обговорювали ви зазначену проблему із жителями населених пунктів громади?

– Так, звичайно, проблему озвучувала сільський голова Семенюк Н.В. при проведенні звітів перед виборцями, я неодноразово виїжджала на батьківські збори, але батьки дуже насторожено сприймають цю ідею. Хоча діти, варто зазначити, не бачать проблеми під’їзду до іншої, кращої школи. Розкажу один цікавий для мене факт. На початку року ми організували проведення дискусії на тему функціонування освіти в громаді за участю керівників шкіл, депутатів, старост, голів батьківських комітетів та старшокласників – керівників учнівського самоврядування. Діти на плакаті намалювали школу, в якій би вони хотіли навчатися: обладнану кабінетами фізики, хімії, математики, мультимедійними комплексами, спортивними майданчиками та тренажерами, зручними меблями та зоною для відпочинку. Скажіть, будь-ласка, що в цьому нереального? І лейтмотивом нашої дискусії стала відповідь дітей на моє запитання: “Чи готові ви, діти, під’їжджати шкільним автобусом до такої школи, яку ви намалювали?” Відповідь була одностайною і однозначною “Так, готові”. Тому, на моє переконання, не потрібно заробляти дешеві бали на популістських ідеях збереження шкіл без умов будь-якою ціною. Чи варто продовжувати вкладати сотні тисяч гривень у пристосовані приміщення шкіл, яким по 200-150 років і які були колись панськими маєтками? А чи не краще підвезти дітей-старшокласників до сучасного, обладнаного засобами навчання закладу, залишивши на місцях початкові школи для малюків? Ці питання ми хочемо винести на громадське обговорення. Наразі готується розпорядження сільського голови про організацію громадських слухань, які відбудуться в кінці цього місяця в населених пунктах громади.

– То в яких школах ви плануєте пониження ступеню?

– Наша ідея наступна: здійснювати довезення учнів до двох опорних закладів – Хажинської та Красівської шкіл, а в усіх інших, забезпечуючи єдиний підхід, залишити початкові ланки. Чи буде це реалізовано, залежить від депутатського корпусу, бо питання реорганізації закладів освіти належить до компетенції органу місцевого самоврядування, і, звичайно, батьків, які, я думаю, в першу чергу мають бути зацікавлені в тому, щоб освіта їхніх дітей була якісною і конкурентоспроможною. До речі, хочу зазначити, що в цьому році буде завершена термомодернізація Хажинської школи, вартість робіт складає 10,5 млн. грн. Ми виготовили проект термомодернізації Красівської школи, який плануємо подати на конкурс для фінансування з державного Фонду регіонального розвитку. Наступний етап – створення освітнього простору цих закладів, і проект для Хажинської ЗОШ уже готовий. У цих 2 закладах усі початкові класи забезпечені сучасними інтерактивними комплексами.

– Я чув, що ви маєте у школах електронні щоденники?

– Ми закупили для усіх шкіл комп’ютери і запровадили електронні журнали успішності. Кожен батько чи мама можуть подивитися оцінки лише своєї дитини з кожного предмету, тему уроку і навіть домашнє завдання.

– І останнє запитання щодо оздоровлення дітей, оскільки наближається літня пора.

– Ми в громаді щороку організовували пришкільні мовні табори з дворазовим харчуванням за кошти місцевого бюджету, які за опитуваннями батьків, гарно працювали. Крім цього, закуповували путівки соціально незахищеним категоріям дітей в оздоровчий табір “Березовий гай”. У цьому році з бюджету виділено 100 тис. грн. на харчування в таборах, та 56 тис. грн. для закупівлі путівок. Але управління Держпродспоживслужби погоджує нам функціонування таборів лише у їдальнях, які відповідають нормативам – у закладах, про які ми уже згадували – Хажинській та Красівській школі. Ми запропонували батькам з Іванковець та Семенівки, виділивши автобус, поїхати на екскурсію до цих шкіл, ознайомитися з умовами та прийняти рішення щодо відпочинку своїх дітей, але бажаючих, на жаль, не знайшлося. Ми готові забезпечити цікавий відпочинок із заходами, екскурсіями, розвагами та якісним харчуванням для дітей, якщо буде на те бажання батьків.

– Щиро дякую за те, що торуєте цей нелегкий шлях заради інтересів дітей. Дякую за розмову.

Володимир Кравченко.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ