Леоніда Солопчук. Діти війни

Леоніда Солопчук. Діти війни

78
0
ПОДІЛИТИСЬ

Діти війни – це дитинство злиденне.
Діти війни – це голод щоденний,
Який не забути ніколи, ніяк,
Замість цукерки – печений буряк.
Діти війни мусять все пам’ятати,
Як принесли “похоронку” на тата,
Мамині сльози і крики рідні,
Ніхто тут не в силах зарадити, ні.
Діти війни, тяжкі роки зими,
Котрі забути також не змогли:
Іній на стінах і холод в душі,
Руки і ноги немов би чужі.
Діти війни – це розвалена хата,
Що таке горе, як їм не знати?
Діти війни – це розбиті надії,
Коли вже не можуть здійснитися мрії.
Діти війни дитинства не знали,
Зразу вони дорослими стали.
Їх осталося уже й небагато.
Давайте не будем про них забувати.

Леоніда Солопчук.
с. Половецьке.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ