Один із висловів відомих людей говорить, що вихователем, як і художником, треба народитися. Адже вихователь – це людина, яка має дарувати дітям тепло своєї душі і не очікувати у відповідь вдячних слів. Але сьогодні хочеться сказати слова вдячності на адресу Софії Мичеславівни Березовської, яка майже 45 років не просто працювала в ЗДО №15 «Ромашка», а віддавала себе без залишку малечі нашого міста. У своїй діяльності завжди керувалася принципом: вихователь повинен побачити і запалити в малюку вогник, а в батьках – віру в дитину.
Софія Мичеславівна закінчила Бердичівське педагогічне училище, вийшла заміж, народила двох діточок – Юру та Нелю, яка продовжила педагогічний шлях мами, працюючи у «Ромашці» вихователем. Софія стала бабусею трьох козаків – В’ячеслава, Владислава та Данилка – гордості, радості та відради бабусі Зосі.
Впродовж 25 років Софія Мичеславівна очолювала первинну профспілкову організацію закладу, знаходила добрі слова до кожного працівника, надихала на цікаву справу. Вона по-справжньому любить свою справу і вболіває за кожного члена колективу, який дійсно став дієвим, згуртованим і креативним. Колеги розповідають про Софію Мичеславівну з особливою теплотою та любов’ю: «Вона – душа колективу! Коли береться за щось, завжди робить бездоганно. Вміє надихати й запалити своїм ентузіазмом інших, дати лад в усьому. Іноді думаємо, як їй це вдається? Світла людина, до якої тягнуться, яку поважають, якій довіряють, вона будь з ким знаходить спільну мову. Поговорить, послухає, підтримає – і проблеми відступають». Колеги називають її бджілкою-трудівницею, якій не сидиться на місці, ласкаво говорять: «Наша Зося». А її незмінна напарниця впродовж майже 20-ти років Оксана Миколаївна Крещук говорить, що за ці роки вони стали справжніми подружками: «Рідкісної душі людина, добра, чуйна, ввічлива та уважна. Завжди іде назустріч, допомагає у будь-якій ситуації. Щедра і великодушна, поділиться останнім. У нас ніколи не було непорозумінь! Діти люблять, а батьки поважають Софію Мичеславівну».
І тому останній день березня цього року для всього колективу став зворушливим, в ньому тонкою ноткою проходили і смуток, і радість, і надія, тому що колектив відпускав на заслужений відпочинок Софію Мичеславівну, говорячи: «До зустрічі!».
Багато приємних, гарних, зворушливих слів отримала Софія Мичеславівна від колег у цей день. Голова міськкому профспілки працівників освіти і науки Анжела Микитівна Цвєткова , подякувала Софії Мичеславівні від імені Управління освіти, міської профспілки за багаторічну плідну працю у навчанні та вихованні підростаючого покоління, за вагомий внесок у розбудову первинної профспілкової організації дошкільного закладу та вручила Почесну грамоту обласного комітету профспілки працівників освіти і науки України (очільник Василь Когут).
Бажаними гостями дошкільного закладу цього дня стали його колишні працівники, які пройшли із Софією Мичеславівною не один рік плідної творчої праці на благо юних мешканців нашого міста. Теплі, щирі, зворушливі слова звучали зі слів колег-ветеранів праці Ніни Грубенької, Галини Космінської, Марії Пилипчук. Родзинкою дня стало привітання від вокального жіночого ансамблю «Яворина», який, до речі, очолює менша сестра Софії Мичеславівни Неля, що працює керівником у сусідньому селі Жежелів, що на Вінниччині. Ансамбль подарував присутнім гарний настрій!
Софія Мичеславівна крокує життям із посмішкою, прагнучи творити добро і дарувати людям радість та своїм дітям і трьом прекрасним внукам.
Алла ПОДОЛЬСЬКА, голова ППО,
Наталія РАДКЕВИЧ, вихователь-методист ДНЗ № 15 «Ромашка»
