Лісівники – захисники рідної землі

Лісівники – захисники рідної землі

114
0
ПОДІЛИТИСЬ

Працівники Бердичівського Державного лісгоспу завжди захищали територіальну цілісність своєї країни – і в роки німецько-радянської війни, і в сучасний період становлення незалежної Української держави.

Як ми вже повідомляли у номері “ЗБ” за 17 серпня, територія лісгоспу двічі побувала в епіцентрі військових дій в ході німецько-радянської війни 1941-1945 рр. У роки нацистської окупації на території Бердичівського лісгоспу діяла диверсійна група Богданівського лісу та підпільники, які входили до одного з загонів. На їх рахунку численні перемоги: знищені паровози та вагони з гітлерівцями, бойовою технікою та продовольством, підірвані залізничні мости, спалені склади бензину, виконані вироки, винесені зрадникам Батьківщини. Але були й жертви з боку підпільників…

Одним із гірких спогадів тих часів залишилась братська могила підпільників і партизан, яка нині знаходиться на західній околиці села Лісова Слобідка, у лісі. У цій могилі поховані Михайло Остапович Лазаренко, Боніфацій Григорович Чирко – члени підпільної групи селища Янушпіль (нині смт. Іванопіль Чуднівського району), Олександр Антонович Липинський, Броніслав Францович Росинський – члени підпільної групи села Озадівки Бердичівського району і Григорій Павлович Кравчук – лісник Богданівського лісництва, партизанський зв’язківець і провідник.

У листопаді 1943 року їх схопили поліцаї під час явки на території Богданівського лісництва і розстріляли німецькі солдати. Підпільники збирали у населення і переправляли партизанам одяг, взуття і продукти харчування.

У 1946 році на братській могилі встановили зацементований обеліск із присвятним написом і прізвищами підпільників та лісника Богданівського лісництва.
Пройшло більше сімдесяти років з тих часів, а люди з вдячністю пам’ятають…

Нині працівники Бердичівського Державного лісгоспу захищають територіальну цілісність та суверенітет незалежної України. 7 його лісівників несли свою захисну місію на Сході нашої держави. Це – майстер лісу Чорнолозького лісництва Юрій Миколайович Тимощук, старший майстер Чуднівського лісництва Андрій Олексійович Квась, вантажник нижнього складу станції Разіне Олександр Вікторович Міщук, лісоруб Любарського лісництва Станіслав Олександрович Борщевський, начальник транспортного цеху Олександр Борисович Войцехівський, майстер лісу Богданівського лісництва Костянтин Адамович Мельник та водій транспортного цеху Максим Вікторович Чепіль.

Костянтин Мельник народився у селі Лемеші Бердичівського району.

Військову службу в лавах Збройних Сил України Костянтин Мельник ніс із червня 2015 по квітень 2016 року у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади, яку створили за рік до цього. Саме ця бригада наприкінці 2014 та на початку 2015 року тримала оборону в Донецькому аеропорту та прилеглих районах.

Бійці 5-ї батальйонної тактичної групи, в якій служив сержант Костянтин Мельник, забезпечували утримання міста Слов’янськ Донецької області та міста Миколаївка, підпорядкованого Слов’янській міській раді.

Максим Чепіль народився у селі Разіне Романівського району.

Військову службу в лавах Збройних Сил України Максим Чепіль ніс із квітня 2014 року у складі 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами ніс військову службу біля села Спартак Ясинуватського району Донецької області. Пізніше став учасником найзапекліших бойових дій, що відбувалися у Донецькому аеропорту. Дістав важкі поранення під час мінометного обстрілу.

Максим Чепіль нагороджений державною нагородою – медаллю “Захиснику Вітчизни”. Цієї високої нагороди він удостоєний згідно з Указом Президента України від 8 травня 2015 року за особливу мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Олександр Войцехівський народився у селі Гордіївка Романівського району.
Коли у 2015 році ситуація на лінії бойового зіткнення української армії з окупаційними військами дещо стабілізувалась, на звільнених територіях постало питання виконання поліцейських функцій, характерних для зони військового конфлікту. Старшого лейтенанта поліції Олександра Войцехівського разом із колегами направили до Луганської області. Тут, безпосередньо у зоні конфлікту, він ніс патрульну службу, здійснюючи патрулювання та охорону важливих стратегічних об’єктів та постів поблизу міст Лисичанськ та Сєвєродонецьк.

Окрема розповідь про майстра лісу Чорнолозького лісництва Юрія Тимощука, знаменитого “кіборга” Донецького аеропорту. Він, як і Максим Чепіль, проходив військову службу старшим солдатом 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади, в лавах бригади від самого початку бойових дій – з березня 2014 року. Його перший бій відбувся між Ізюмом та Слов’янськом, коли група десантників потрапила у ворожу засідку. Потім штурм Семенівки на початку червня, звільнення Слов’янська, Краматорська, Дзержинська. А далі пекло Донецького аеропорту, коли потрібно було тримати оборону, вивозити злітною смугою, яка прострілювалась, поранених та вбитих, доставляти боєприпаси та харчі… Нині груди солдата прикрашають “Орден слави і честі”, медаль “За єдність України” та “Лицарський хрест родини Мазеп”.

Андрій Квась проходив військову службу рядовим із березня 2014 по березень 2015 року у складі 26-ї окремої артилерійської бригади — військового формування артилерійських військ ЗСУ, яка базується в місті Бердичеві. Бійці цієї бригади виконували завдання командування під Артемівськом, згодом під Дебальцевим. За участь у військових діях та взірцеве несення військової служби Андрій Квась нагороджений Пам’ятним нагрудним знаком “26 Бердичівська артилерійська бригада”.

Олександр Міщук проходив військову службу рядовим із березня 2014 по січень 2015 року у складі 30-ї окремої механізованої бригади. Саме бійці цієї бригади у 2014-у дійшли до Луганська, згодом стояли під Дебальцевим, де бої тривали впродовж року.

Думка про те, що, мабуть, саме завдяки таким хлопцям наша армія зупинила натиск агресора, підтверджується, коли Юрій Тимощук відповідає на закиди скептиків “За що ви маєте помирати?”. – “Ми воюємо не за якісь політичні постаті – ми воюємо за свою землю”.

Згадуючи часи своєї участі в АТО, працівники Бердичівського Державного лісгоспу вважають справжніми героями не себе, а перш за все волонтерів, які з перших місяців бойових дій забезпечили армію, яка лише ставала на ноги, абсолютно всім. Це стосується і Держлісгоспу, який свого часу перерахував на потреби народної армії понад один мільйон гривень, виділив два автомобілі ЗІЛ, автомобіль “Нива” та здійснював ремонт фронтової техніки.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ