Літературний клуб “Словограй” на батьківщині Лесі Українки

Літературний клуб “Словограй” на батьківщині Лесі Українки

253
0
ПОДІЛИТИСЬ

21 березня, у Всесвітній день поезії, літературний клуб “Словограй” ЗОШ № 12 святкував свою першу річницю з дня створення. Шанувальники поетичного слова згадували найяскравіші події, зустрічі, які відбулися за цей рік, ділилися враженнями, читали поезії відомих славетних митців і пропонували увазі присутніх власні вірші.
З теплотою згадували виїзне засідання до Канева на Чернечу гору – останнього пристанища Великого Кобзаря, творчий материк якого тісно пов’язаний з рідною землею, за яку життя віддав, пройшовши всі Дантові кола чорного кріпацького пекла.
А весною члени клубу вирішили провести чергове виїзне засідання у Новограді-Волинському – на батьківщині нашої всесвітньо відомої землячки – Лесі Українки. На Великодні свята, коли вся земля відроджується до життя, заквітчавшись щедрими барвами, літературний клуб “Словограй” відвідав нашу національну святиню – музей-садибу великої поетеси.

Адже її творчість – це весняна повінь, яка очищає душу від намулу житейського, омиває її кришталево-чистою сльозою зцілення і причастя.

Учні, плануючи їхати до геніальної Лесі, разом із завідуючою інформаційно- бібліотечним центром Гуменною Юлією Олександрівною вкотре перегорнули сторінки її життя, перечитали і вивчили напам’ять багато поезій. Народилися в дитячих серцях і власні вірші про відому поетесу.

Чиста ранкова свіжість думок прекрасних западала глибоко в серця присутніх, коли слухали розповідь господарів музею про дивовижну долю нашої землячки. Екскурсовод була приємно вражена обізнаністю дітей про життя і творчість Лесі Українки. Тому й вона вирішила змінити дещо стандартну форму своєї роботи – розповідь. Її інформація перепліталася із питаннями, які ставила до літклубівців. На них вони охоче відповідали, ділилися своїми думками та знаннями про поетесу. Болем відлунювали в серцях дитячих слова екскурсовода про невиліковну хворобу письменниці, з якою вона вела тридцятилітню війну. Так, по колючих тернах ішло Лесине дитинство і подальше доросле життя. Але велика любов до краси рідної природи допомагала зберегти почуття веселкової радості, сонячного людинолюбства. Її душа була завжди окриленою, злітала високо до небес, квітувала-буяла кольорово. І коли ніч розписувала зорями вікна, Леся серцем доторкалася до цих яскравих небесних світил – і народжувалися мрії-сподівання, що й для неї “настане весна”…

Після цікавої зустрічі зі світом життя і творчості славної землячки діти читали її поезії і свої перші літературні спроби про видатну поетесу. Потім фотографувалися біля багатьох речей, яких свого часу торкалася рука маленької Лесі.

Напоєні пахощами зворушливого поетичного слова Лесі Українки , переповнені по вінця багатством і красою її душі, члени літературного клубу “Словограй” поверталися до рідного міста Бердичева з твердою переконаністю, що нам є чим пишатися, є ким гордитися, бо маємо невичерпну скарбницю – духовну життєдайну диво-криницю, ім’я якої – Поезія.

Керівник літературного клубу “Словограй” Одинецька Г.В.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ