Життя України розділилось навпіл – до 24 лютого та після…
Вже 45-й день війна продовжує свій страхітливий рахунок смертей, поранень, каліцтв, руйнації житла, інфраструктури…
Але найбільш болючі втрати – це смерть тих, хто ще нещодавно був поряд із нами, хто тішився своєю родиною…
Щоб сказали своїм безутішним матерям, дружинам, дітям, сім’ям сини-герої з потойбіччя, з небес, читайте у віршах наших землячок.
МАМО, Я ЖИВИЙ…
Мамо, я живий, лише закриті очі…
І серце не б’ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай: я буду поруч –
У грудях, де живе любов!
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Наталія ЗАНЮК
КОЛИСКОВА МАТЕРІ
Мамо, не плач, не сумуй, не журись!
Я землю покинув, здійнявся у вись,
Я нашу Вітчизну у боях захищав,
Тепер оберегом для неї я став.
Від відчаю буду й тебе вберігати,
Не раз я прилину до рідної хати,
Я вечором тихим до тебе прийду,
Щоб біль відігнати, відвести біду.
Я подихом легким біля віконця
Тобі нагадаю про щастя, про сонце.
Щоб ти не тужила даремно ночами,
Тобі шепотітиму казку вітрами,
Співатиму пісні я колискові,
Так як в дитинстві – веселі, чудові.
До втомлених рук я твоїх доторкнусь
І гомоном лісу до тебе озвусь.
Із щебетом птахів і співом дібров
Я слатиму звістку тобі знов і знов.
Кленовим листом я до ніг припаду,
Зросту чорнобривцями в нашім саду
І променем сонця впаду на чоло,
Щоб в домі у нас панувало добро.
Мамо, не плач, не сумуй по мені,
До тебе прийду я щоночі вві сні.
Наталія Захарчук-Макарчук
Ці щирі, виболені поетичні рядки присвячені всім українським мадоннам, що втратили найдорожче – життя своїх синів, які загинули, захищаючи Україну. Але їх сини-герої назавжди залишаться живими в серцях матерів…
Володимир КРАВЧЕНКО
