Додому НОВИНИ Влада і громада Минуле та сучасність сільгоспвиробництва на Бердичівщині

Минуле та сучасність сільгоспвиробництва на Бердичівщині

28
ПОДІЛИТИСЬ

Наш район в основному сільськогосподарський. А Бердичів – місто промислове. І його розвиток завжди залежав від поповнення вихідцями з сіл. Тому місто і район нерозривно пов’язані своєю історією, трудовими справами, сімейними та родинними зв’язками. І закономірним є те, що тема сільського господарства завжди була і є актуальною, тим більше зараз, коли продовольча безпека світу у великій мірі залежить від продукції українських аграріїв.

Під час виробничої наради (зліва на право): Михайло ВАЛЕНЯ, керівники району Василь БАБІЙЧУК, Віталій МОСТОВИЙ, голова колгоспу з села Старий Солотвин Ольга ДМИТРЕНКО

У попередніх номерах газети ми розповідали про відомих сільгоспвиробників та фермерів району. Сьогодні мова піде про райоб’єднання «Сільгосптехніка». Розмовляємо з Михайлом Валенею.

Його коротка характеристика-досьє: тривалий час працював в органах районної влади, місцевому самоврядуванні. Пройшов шлях від завідуючого майстернею, інженера до першого заступника директора «АГРОМАШСЕРВІСКОМПЛЕКТ», директора «РЕМТЕХСЕРВІСУ».

– Михайло Антоновичу, що б ви сказали про колектив «АГРОМАШСЕРВІСКОМПЛЕКТ», яким на той час керував Валентин Медведчук, – про це потужне агропромислове підприємство, та його значення у розвитку сільськогосподарського виробництва в районі?

– Про це можна розповідати безкінечно. Але якщо коротко, то на підприємстві працювала технічна еліта, професіонали високого рівня. Зокрема, саме вони внесли значний вклад в те, що наш район неодноразово займав перше місце в області по врожайності сільгоспкультур. Наприклад, коли на Житомирщині впроваджували новий технологічний спосіб заготівлі сіна методом активного вентилювання (зачинателем його був Григорій Гелевера), то наші умільці зуміли знайти ексклюзивні технічні рішення з ремонту сушильного обладнання, що дало змогу заготовити сіна цим методом найбільше в області.

А щодо людей, які працювали на підприємстві, то про них можна розповідати довго. Назву лише начальника цеху станції техобслуговування В. Огородника, професіонала в обслуговуванні тваринницьких ферм В. Чобана, діагностів В. Андрійчука, О. Захарчука.

Хочу сказати, що крім ремонту сільгосптехніки та тваринницьких ферм вже на той час підприємство займалося реалізацією німецької кормозбиральної техніки, пресів, холодильних агрегатів, доїльних установок.

– Ваша думка про технічний рівень і результати колишніх і нинішніх аграріїв?

– Звичайно, нинішні сільгоспвиробники, фермери використовуючи сучасну іноземну техніку, яка значно скоротила потребу у працівниках, досягли значно кращих результатів. Це правда. Але їх старші колеги, їх батьки теж робили все можливе, що було в їх силах та можливостях. І їм не соромно за свою працю. А їх внесок в те, щоб люди були ситими, в те, щоб будувалися школи, дитсадки, прокладались дороги і проводилась газифікація сіл – від них не забрати.

– Щоб ви сказали про роль України у вирішенні продовольчої кризи у світі?

– Я згоден з думкою Марії Волкової та інших авторів, які ділились своїми думками на сторінках вашої газети: нам сьогодні допомагає вистояти у війні весь світ, тому і ми повинні поділитись тим, що в нас є в надлишку. Тим більше, що це не безкоштовно, а є джерелом валютних надходжень, які так потрібні нашій державі.

– Дякую за розмову.

Володимир КРАВЧЕНКО