Цьогорічне Перше вересня і тривожне, і радісне водночас, бо світлішає погляд і з’являється усмішка на схвильованих останніми подіями в країні обличчях дорослих при вигляді цього особливого дня учнівської малечі та старшокласників-акселератів у вишиванках та синьо-жовтими прапорцями у руках. Краса! В рідні школи прямує українське майбуття…
Не пасе задніх і Райківська вечірня загальноосвітня школа, яка вже не перший рік функціонує при Виправній колонії №73. І не просто функціонує, а є справжньою оазою просвіти та духовності.
Насамперед, хотілося б подякувати за прекрасно підготовлені влітку класні кімнати заст. начальника із соціально-виховної та психологічної роботи капітану внутрішньої служби О.М. Котлярському і в його особі всьому особовому складу установи, а також нашим учням – школа стала ще кращою і сучаснішою!
…Так, ми єдина нація. І тільки той, хто вважає себе Українцем, хто не зрадив матір-Україну і не підняв на неї руку в оскаженіло-п’яному екстазі, має право жити в ній як єдина нація і єдина сім’я! Такою є провідна думка учнівського загалу нашої школи при гарячому обговоренні теми першого уроку.
Та спочатку була розповідь директора школи В.В. Чепюка про славну і героїчну історію України-Руси, козацькі часи і нелегке сьогодення, яку органічно продовжив, наголосивши при цьому на існуючих проблемах та завданнях, заступник начальника Управління соціально-психологічної служби полковник А.А. Бобриньов. Поділились своїми думками і молоді наші вчителі – Олексій Богданець та Ігор Довгалюк, які своєю завзятістю та оптимізмом дивують навіть ветеранів педагогічної ниви.
Попри негаразди і скруту школа живе і робить свою справу. Вона повсякчас навчає і дарує надію своїм вихованцям: вір у себе – ще не все втрачено, у житті – як на довгій ниві, все буде добре, тільки треба прикласти зусиль, виправленому мають вірити.
Закінчився перший урок навчального року як і належить – національним гімном під гітару та вигуками “Слава Україні!”…
В. Василенко.
