Навчання: очі в очі чи дистанційно?

Навчання: очі в очі чи дистанційно?

908
ПОДІЛИТИСЬ

Це запитання стало головним в інтерв’ю з заступником голови Семенівської ОТГ, в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту Семенівської ОТГ Людмилою Колесник, адже навчання в онлайн-форматі, м’яко кажучи, дуже втомило як дітей, так і їх батьків та вчителів.

– Сьогодні усіх турбує питання, як буде здійснюватися навчання у новому навчальному році, адже надходять зверху інструкції щодо підготовки до формату онлайн.

– Так, ми отримували рекомендації щодо забезпечення доступу до мережі Інтернет тих закладів, де його немає, закупівлі дезінфікуючих засобів тощо. І це у будь-якому випадку не буде зайвим. Все буде залежати від епідеміологічної ситуації.

– Чи готові Ваші заклади до дистанційного навчання?

– Я думаю, що до дистанційного навчання готовими бути потрібно, але сьогодні говорити, що буде саме так, передчасно. Дуже сподіваюсь, що новий навчальний рік розпочнеться у звичайному форматі. Усі зрозуміли, що дистанційне навчання не дає того результату, який забезпечує вчитель, працюючи у класі з колективом.

Щодо виконання інструкцій, то ще у 2017 році, у перший рік утворення Семенівської громади, ми підключили до Інтернету не лише всі школи, а й заклади дошкільної освіти. Адже без цього неможливо уявити повноцінну роботу закладів. Крім цього, усі школи та дитячі садки забезпечені деззасобами, сучасними термометрами, які вимірюють температуру на дистанції, захисними масками. Хоча у плані Інтернету є певні труднощі, особливо у віддалених селах. Наприклад, у Красівці домашній Інтернет мають лише 20% родин.

На мій погляд, було б правильно, щоб формат навчання визначали керівники закладів освіти спільно з медичними працівниками, користуючись наданим їм правом організаційної автономії. Можливо, у містах із значною кількістю дітей у класах складніше організувати безпечне перебування дітей у колективі, хоча це теж можливо.

А в сільській місцевості соціальне дистанціювання організувати простіше. І було б правильно йти саме таким шляхом: забезпечити навчання у класах із чітким контролем за дотриманням санітарних норм.

– Чи готові заклади до нового навчального року і які є на сьогодні проблеми?

– Окремі заклади практично вже готові, так як ми для ремонтів використали час карантину. У деяких закладах роботи ще тривають. Для закупівлі фарби ми щороку виділяємо бюджетні кошти. Крім цього, завжди підтримуємо ініціативу громади, тому що хочеться йти назустріч людям, які прагнуть зробити щось добре. Тобто, якщо залучаються кошти благодійників для виконання робіт, будівельні матеріали у цьому разі будуть придбані за рахунок бюджету. Прикладом такого підходу є облаштування санвузла, вхідних дверей та коридору в Терехівській школі, також ремонт ігрової зали Іванковецького дитячого садка. Це результат спільної роботи керівників закладів, сільського голови, в.о. старост із підприємцями, фермерами та одноосібниками.

– А яка ситуація наразі з Хажинською школою? Тут уже завершили термомодернізацію?

– Практично так. Наразі здійснюються внутрішні роботи з облаштування харчоблоку, адже після встановлення системи вентиляції це приміщення вкрай потребувало ремонту! Спочатку ці роботи не планувалися за кошти державного бюджету, ми вже навіть розпочали їх силами працівників закладу. Але дякуючи наполегливості сільського голови Наталії Семенюк, департаментом регіонального розвитку облдержадміністрації були внесені зміни до проєкту в межах кошторису і ця школа матиме сучасний харчоблок за державні кошти.

– Людмило Миколаївно, часто як тільки починаєш говорити з керівниками, у першу чергу мова йде про ремонти. Чому так?

– І це правильно, тому що засновники закладів освіти або відділи освіти, які є органами управління, відповідно до визначених законом повноважень відповідають за матеріально-технічне забезпечення закладів, тобто, створення належних умов для навчання і праці, а за освітній процес – керівники закладів. Але наше спільне завдання – досягти, щоб освітній процес був цікавим, щоб внаслідок придбання нових засобів для навчання підвищувався рівень знань наших дітей.

– На що плануєте використати субвенцію на Нову українську школу?

– У цьому році ми уже провели публічні закупівлі дидактичних матеріалів та меблів. Парти вже надійшли. На прохання Семенівської школи закуплено шафи. Наразі працюємо над підготовкою тендерної документації для закупівлі комп’ютерного обладнання. До початку навчального року усі кошти будуть обов’язково освоєні.

– Як, на Вашу думку, вплинула децентралізація на освіту? Що виграли, а в чому програли?

– Децентралізація дала нові можливості громадам для розвитку. І у сфері освіти у тому числі також. І ті голови громад, які включилися в об’єднавчі процеси першими, реально молодці, адже в населених пунктах реалізовано дуже багато інфраструктурних проєктів. Звичайно, є багато проблем, однак, якщо для прикладу порівняти наші заклади освіти із тими, які не увійшли до громад, різниця дуже значна. У Семенівській ОТГ з 24-х початкових класів у 14 є інтерактивні комплекси. І це без врахування тих, що будуть закуплені у цьому році. Ми придбали 24 проектори, а педагоги знають, наскільки це корисна в освітньому процесі річ, 25 ноутбуків, у т.ч. кожній школі для електронних журналів успішності, та багато чого іншого. Загальна сума придбання лише комп’ютерної техніки становить 829 тис. грн.

А ті сільські ради, які з різних причин не увійшли до об’єднаних громад, на мій погляд, програли, і дуже суттєво.

– Дякую за розмову. Успіхів Вам!

Володимир КРАВЧЕНКО.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ