Додому НОВИНИ Влада і громада Наталія Онуфрієнко: ніякої політики, а праця для людей, для України

Наталія Онуфрієнко: ніякої політики, а праця для людей, для України

131
ПОДІЛИТИСЬ

Протягом останніх років ми часто висвітлювали матеріали про діяльність благодійного фонду «Онуфрієнко – діти», засновником якого і його головою є Наталія Онуфрієнко. Вона погодилась розповісти про свою діяльність нині, в цей дуже важкий воєнний час.

– Наталіє Анатоліївно, як діючий депутат Житомирської обласної ради, розкажіть про свої плани як у своїй благодійній діяльності, так і в політичній.

– Давайте не будемо плутати політичну та благодійну діяльність. На моє переконання доки у державі триває війна, сьогодні не може бути жодної мови про політику. Ми всі маємо працювати на кращу долю України, на перемогу та швидке завершення війни. Маємо зберегти свою державу, все інше лишаємо на потім. У процесі благодійної діяльності я співпрацюю з багатьма депутатами різних рівнів. І повірте, у нас не виникає жодних розбіжностей у поглядах. Для мене є надважливим саме добробут жителів Бердичівської громади та життя й здоров’я наших військових. І у своїй роботі Благодійний фонд «Онуфрієнко –діти» не розділяє місто і район, допомагаючи як Бердичеву, так й іншим прилеглим громадам.

Знаєте, ще у мирні часи мене дивувало те, як інколи байдуже держава ставилась до своїх громадян, котрі в силу низки причин перейшли у категорію соціально-незахищених верств населення. Це пенсіонери, одинокі матері, люди з інвалідністю та багатодітні сім’ї. Замість того, щоб мати гарантовану підтримку, вони змушені були виживати на мізерні пенсії та допомоги.

Вже більше шести років я, як голова Благодійного фонду «Онуфрієнко – діти», піклуюся про багатодітні родини, про дітей-інвалідів та одиноких мам, паралельно допомагаючи і літнім людям, які залишилися одинокими на старість років. Я нізащо не кину цих людей, адже для них є важливою будь-яка допомога. З приходом війни соціально-незахищені громадяни опинились у дуже важких умовах. Плюс до них додалися переселенці, які втратили усе, що мали.

– Але ж на території міста Бердичева є значна кількість гуманітарних штабів та волонтерських організацій, плюс є ще й міська влада. То ж чому і «Благодійний фонд Онуфрієнко-діти» бере на себе такі ж обов’язки?

– Не хочу нічого такого сказати, але є у нашому місті окремі організації та псевдоволонтери, які лише створюють вигляд, що допомагають людям. Я впевнена, що благодійна діяльність не терпить політики чи показушництва. Тут необхідно чітко розуміти, що до тебе прийшов гуманітарний вантаж, і слід подбати про те, щоб роздати його людям. Все має відбуватися чесно та прозоро. Ось чому я єдина практикую прямі ефіри просто під час видачі гуманітарної допомоги. Бо мені дійсно немає що приховувати. Сьогодні мій Благодійний фонд «Онуфрієнко-діти» активно співпрацює з багатьма організаціями, щоб мати можливість допомагати простим людям, які постраждали від війни. Це переселенці, люди похилого віку, інваліди, багатодітні сім’ї, діти-сироти та інші соціально-незахищені верстви населення. Люди вже бачать, хто дійсно працює, а хто наживається на чужому горі. Тому наш Благодійний фонд продовжує отримувати вагому підтримку з боку небайдужих організацій, спонсорів, благодійників та меценатів.

– Розкажіть, як Ви знаходите спонсорів та меценатів?

– Хто робить добрі справи – тому допомагає і Бог, і люди. Моя діяльність яскравий тому приклад. З перших днів війни ми активно співпрацюємо з такими організаціями, як БОБФ «Фундація волонтери без кордонів», «Церква Різдва Христового», Міжнародна гуманітарна організація «Людина в біді», ГО «Неурядова організація «ИН ТАЧ ЮКРЕЙН ФУНДЕЙШН», «Агенція регіонального розвитку Житомирської області», БФ «Житомирський пласт Полісся», БФ «Благодійна організація «Опал», та інші. Дякую Наталії Бойко, Юрію Кошубському, Ірині Сакс, Катерині та Ірині Малаховим – ви неймовірні! Вкотре наголошую: наш Благодійний фонд «Онуфрієнко-діти» є недержавною та неполітичною організацією і працює виключно за рахунок підтримки з боку наших партнерів.

Дивлячись на ту кількість людей, які приходять до нас за допомогою, у мене виникає бажання допомогти усім нужденним. І я вірю, що Господь мені допоможе і надасть сил та підтримку спонсорів. Чому люди йдуть до нас? Відповідь проста: ми працюємо совісно та не задля власного зиску чи само піару.

– Скажіть, Ваш Благодійний фонд займається виключно роздачею гуманітарної допомоги?

– Звісно, ні. Цього року у зв’язку з війною у мене досить неочікувано з’явилася ідея підтримати наших діточок та їх матусь, створивши умови для безкоштовного тимчасового денного перебування маленьких українців. Щоб вони могли провести час на свіжому повітрі, погратися з однолітками та весело і корисно провести свій час. Адже літні табори у нас, на жаль, не функціонували. За декілька тижнів вдалося привести приміщення до відповідних умов, передбачених вимогами законодавства. Благо, знайшлися однодумці та меценати, які теж підтримали дітей та разом зі мною постійно турбуються про діток. Зокрема це Юрій Павленко, Наталія Рибак, Анатолій Мелашенко, Володимир Нагорняк, Сергій Білошицький, які придбали одну з двох кухонь та надали можливість діткам харчуватися у відповідних умовах. Хочу відмітити подякою у допомозі з будівельними матеріалами та матеріалами водовідведення Будівельному супермаркету «Стандарт» в особі Кореновського Сергія, Будівельному магазину «Євро-дім» та зокрема Моісєєву Ігорю, Будівельному магазину «Будівельник» та зокрема Сергію Томчуку. За кухонний посуд окрема подяка СТОВ «Озадівське» Сторишко Владиславу та Олегу Черпицькому. Подяка ФОП Артем Кашпірук, який забезпечив діток столовим посудом. Олегу Пишняку дякуємо за морозильну камеру та килим, ДВП. Роману Левицькому за допомогу у доставці будматеріалів. Щира вдячність депутату Житомирської обласної ради від партії «Слуга народу» Олександру Дмитруку за безпечне каналізаційне покриття для діток. Також хочу від душі подякувати Михайлу Семерейку, який придбав нам підлогу зі штучним покриттям, бактерицидну лампу для проведення дезінфекції і знезараження приміщення, продукти харчування. Дуже вдячна таким потужним підприємствам, як ТОВ «Мясовита» (Геннадій Галецький) за безпечні продукти харчування на весь період роботи нашого проєкту, ТОВ «Рудь» (Рудь Павло) за доставку та надання молока, «Бердичівській ковбасній фабриці» (Самусь Олексій) за ковбасу вищого ґатунку, «Наша вода» (Верещак Віталій) за два щотижневих бутля води для діток та нашому хлібзаводу «Цар Хліб» (Олена Левченко) за забезпечення дітей печивом та хлібом. Та особливо відмічаю Наталію Бойко, яка зі своїми друзями купила нашим діткам батут та дитячий каркасний басейн з приладдям для нього та надали смаколики. Нашим рятувальникам, які наповнили басейн чистою водою зі свердловини. Завдяки цим людям та особливо моїм волонтерам, які були задіяні у даному проєкті та працювали з дітьми, вдалося безкоштовно оздоровити близько двох сотень дітей у нашому «міні-таборі» денного тимчасового відпочинку «Сонечко», що працював виключно для дітей переселенців та діток із малозабезпечених й багатодітних родин.

– Скільки людей знаходиться у Вас на обліку, і яку допомогу та підтримку з боку влади Ви отримуєте?

– Я вдячна за співпрацю та розуміння Житомирській обласній військовій адміністрації та голові Райгородоцької сільської ради Максиму Самчику. Вся наша благодійна діяльність тримається не на підтримці зі сторони міста чи держави, а на допомозі перевірених міжнародних організацій, волонтерів та просто небайдужих людей. Наприклад, завдячуючи американці українського походження Ірині Сакс, ми отримали вагому допомогу зі Сполучених штатів Америки. Враховуючи те, що нині на обліку Благодійного фонду «Онуфрієнко – діти» знаходиться близько п’яти тисяч осіб, без сторонньої допомоги ми б не впоралися. На цьому тижні запланована чергова видача благодійної допомоги фондівцям.

Найближчим часом маємо запустити безкоштовні гарячі обіди для нужденних, а також поновити роботу мого Центру для діток, де вони зможуть безкоштовно отримувати заняття англійської та української мов, а також уроками рукоділля. Словом, ми не збираємося зупинятися, поки в нашій громаді є така велика кількість людей, які ледь-ледь виживають. Будемо допомагати стільки, скільки зможемо.

– У понеділок, 12 вересня, Ви відзначили свій ювілейний День народження. Бажаю Вам доброго здоров’я та успіхів у цій непростій, але вкрай важливій справі підтримки людей!