31 серпня 2015 року минув рік з часу загибелі бійця-контрактника 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Василя Малянівського. Герой загинув під час обстрілу поблизу с. Весела Гора Луганської області.
У цей день відбулося освячення пам’ятника на цвинтарі в його рідному с. Андріяшівка Бердичівського району, де вшанувати пам’ять бійця зібралися односельчани, рідні, друзі, представники влади, духовенство, громадськість сусідніх сіл, а також бойові товариші і представники командування 26-ї Бердичівської артилерійської бригади.
Право відкрити меморіальний пам’ятник надали бойовим товаришам Василя.
“Ми завжди будемо пам’ятати Василя як героя, доброзичливу людину. Ніколи не думав, що буду стояти між двома пам’ятниками – ветеранам Великої вітчизняної війни і героям нинішньої війни. Сепаратизм – це суспільна пухлина і бійці роблять все для того, щоб вона не дійшла сюди, щоб в наших домівках був спокій”, – зазначив у своєму виступі офіцер відділення з виховної роботи 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Руслан Мотолига, який був одним із перших, хто дізнався і сповістив страшну звістку рідним.
Військовий побратим Василя Малянівського, боєць 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Дмитро Морозовський, познайомився з загиблим у бригаді.
“Ми познайомилися, коли мене мобілізували. Разом були на війні в 3-му дивізіоні 9-й батареї. Вася був веселою, доброзичливою людиною. Любив анекдоти. Обожнював свою сім’ю, – розповів Дмитро. – Він любив працювати. Ми завжди один одному допомагали техніку ремонтувати. Щодо війни, то він ніколи не відмовлявся від завдань. Був справжнім патріотом”.
Сестра загиблого бійця Олеся Гаврилюк розповіла, що Василь її врятував. До війни жінка жила в Луганській області, була заміжньою, але розлучилася і разом із дітьми переїхала на Житомирщину.
“Коли у нас почалися обстріли, я жила в своєму будинку. До останнього надіялася, що обстріли припиняться, – ділиться Олеся. – 13 липня вночі подзвонив брат і з криком наказав: “Ти довго там сидіти будеш?! Щоб тебе завтра не було”. І 14-го липня зранку разом із дітьми я сіла на поїзд. Буквально через декілька днів підірвали залізничні колії в нашому місті, а через тиждень я дізналася, що в мій будинок влучив снаряд. Тому брат нас врятував”.
Виступаючи перед присутніми, тітка загиблого героя Лідія Губецька, яка забрала його на виховання майже одразу після смерті матері, розповіла: “Я знаю, що Василь – герой. І хлопці, які були поруч із ним, також герої. Ми там не були. Ми лише зі слів чули. А ці діти і не важливо, якого вони віку, бачили те, що ми не можемо навіть уявити. Честь їм і хвала! Я вдячна усім односельчанам, що вони бережуть пам’ять про Васю, бойовим товаришам, які знайшли час і приїхали, усім присутнім за підтримку. По наших українським недосконалим законам для нас він не син. І щоб там не казали Вася був мені сином. Він син Андріяшівки. Рідко, де є так, що в одному селі аж три загиблих героя і яке це горе”.
За словами рідних, кошти на поховання бійця минулоріч і на встановлення пам’ятника цьогоріч збирали небайдужі односельчани і прості люди. Та все ж, на встановлення пам’ятника не вистачало майже половини необхідної суми. Проблему родини допоміг вирішити директор Житомирської юридичної компанії “Кодекс” Олександр Дмитрук. Він зазначив, що держава має підтримувати матеріально не лише бійців, які потребують лікування, а й сплачувати всі витрати, пов’язані з похованням бійців і встановленням на їхню честь пам’ятників.
“Я сам родом із Семенівки. Більше десяти років наша сім’я ініціює та організовує в сусідньому селі Іванківці свято до Дня Івана Купала. Два роки поспіль ми не проводимо жодних святкувань у зв’язку з подіями на Сході України, – розповів директор юридичної компанії “Кодекс”. – Зараз ці кошти краще спрямувати на допомогу нашим героям та їхнім родинам. Дякувати Богові, мої односельці всі повернулися із війни живими. Тож необхідну частину коштів ми вирішили передати рідним Василя. Вічна слава та пам’ять загиблому. Щирі співчуття рідним”.
Олександр Дмитрук разом із Софією Томашевською, помічником народного депутата України Олександра Ревеги, вшанували пам’ять та поклали квіти до могил ще двох загиблих героїв Андріяшівки – старшого прапорщика Збройних сил України Сергія Коренівського та бійця 24-го батальйону територіальної оборони “Айдар” Павла Ящука.
Софія Яремчук.
