Додому НОВИНИ Культура На кладовищі добре, бо…

На кладовищі добре, бо…

71
ПОДІЛИТИСЬ

Листопад – це особливий місяць для віруючих людей. У цьому місяці ми молимось за душі наших близьких померлих, відвідуємо їх могили, і думаємо також про нашу смерть.

Для багатьох людей невіруючих питання смерті, на жаль, дуже часто залишається питанням табу. Про смерть не говориться, про неї не думається, бо треба думати «про життя».

Питання цвинтарів – це взагалі інше питання. Про це можна говорити багато, але скажу тільки одне: таких занедбаних, не прибраних, засмічених як у нас важко десь зустріти в світі.

Ми всі хочемо будувати якесь там «добре» майбутнє, але забуваючи про зовсім недалеке минуле ми ніякого «доброго» в майбутньому не збудуємо. Якщо про наших померлих пам’ятаємо лише на річницю їх смерті, якщо на кладовище приходимо з такою ж самою регулярністю, то це свідчить тільки про те, що крім самих себе ми ні про що не думаємо. Похоронили, поплакали і забули.

Коли я був малим хлопцем, то боявся ходити на кладовище. Але мій дідусь казав, що не потрібно боятися мертвих, а боятись потрібно живих. Мертві жодної кривди не зроблять, кривду можуть зробити живі…

З того часу для мене кладовище – це не просто святе місце. Це місце роздумів, тиші та мовчання. Тут не потрібно з’ясовувати відносини, не потрібно нікому нічого доводити, не потрібно шукати, хто правий, а хто винний. Тут усі на все погоджуються, і нікого ні в чому не переконують. Тут дають можливість бути собою і зі своїми переконаннями. Тут усі рівні.

Перебуваючи на кладовищі, є можливість у тиші і мовчанні вчитися від померлих. Це означає любити в мовчанні, це означає не лізти в чуже життя з порадами, це означає дати шанс людині самій приймати рішення і нести за ці рішення відповідальність.
Кладовище вчить стати дорослим. Тут добре. Тут не осуджують, не нарікають… Тут ми вчимося тому, як необхідно жити і як любити своїх ближніх.

Не забуваймо про померлих, ходімо на кладовище, і тоді зрозуміємо, що те, чого можуть нас навчити померлі, живі ніколи не навчать.

Цінуймо живих і молімось за померлих.

о. Віталій КОЗАК, настоятель Всеукраїнського санктуарію
Матері Божої Бердичівської