Незадоволені якістю життя люди їдуть на заробітки у сусідню державу

Незадоволені якістю життя люди їдуть на заробітки у сусідню державу

114
0
ПОДІЛИТИСЬ

Тижневик “Бердичів”, що припинив свою роботу наприкінці 2016 року, впродовж багатьох років підсумовував події року що минув, намагаючись передати образ сучасного мешканця міста. Сьогодні автор своєрідного літопису бере на себе місію узагальнити життя середньостатистичного бердичівлянина у його повсякденних турботах.

Типовий образ бердичівлянина – це заклопотана людина. Лише одиниці не відчувають всіх загальнодержавних складнощів. Війна на сході країни, економічні перетворення в державі, проблеми зі здоров’ям зробили нашого сучасника похмурим. Гарний настрій у суспільстві радше виключення, аніж норма… А найстрашніше те, що молодь сьогодні не бачить для себе перспектив у рідному місті. Перший чинник, який підштовхує населення до виїзду за кордон – матеріальний. За повідомленням начальника управління статистики в місті Бердичеві Тетяни Голуб, середньомісячна заробітна плата штатного працівника у ІV кварталі 2017 року становила 5804 грн., тобто 89,9% до середнього рівня по регіону. Розмір заробітної плати збільшився порівняно з попереднім кварталом на  6,0%. Проте, ми розуміємо, що таке середньомісячна зарплата, тому робимо висновок, що бюджет тих, “хто стає на ноги” не дозволяє молодим людям говорити про планування своєї родини і бути впевненим у майбутньому. Другий чинник – незадовільна якість життя в Україні. В останні роки через падіння курсу гривні, підвищення тарифів, суттєве подорожчання продуктів першої необхідності та відсутність перспектив, люди їдуть на заробітки, переважно до Західної Європи, здебільшого до Польщі.

У Польщі наші земляки заробляють на місяць у середньому 2,1 тис. злотих, а це 470 євро “чистими”, і більшу частину з них передають своїм сім’ям в Україну. Поляки та чехи їдуть у ті країни ЄС, де більше платять. Відповідно, у тій же самій Польщі вивільняються робочі місця. Є прогнози, що у Польщі та Чехії через п’ять років додатково буде 2,5-3 мільйона вакансій і більшість з них очікують заповнити саме українцями. У Польщі зараз така ситуація, коли потрібні українські робочі руки. Враховуючи безвізовий режим та те, що ця країна територіально близько розташована до України, наші співгромадяни туди і їдуть. Адже так українець має можливість спочатку поїхати у Польщу, дізнатись про умови праці, про можливі вакансії, побачитись з роботодавцями. І вже тоді вирішити, де йому працювати.

Відтак, можемо зробити висновок, що чергу за біометричними паспортами створюють далеко не туристи. Рік за рік і місто відчує кадровий голод. Те, що люди масово виїжджають за кордон, означає, що відбувається руйнування української економіки. У Бердичеві впродовж минулого року не розпочало працювати жодне нове підприємство, робочі місця створюються за рахунок розширення виробничих потужностей уже існуючих підприємств. У статистичному звіті превалює інформація про реалізацію споживачам товарів, послуг і жодним чином немає згадки про розвиток нових галузей, впровадження інноваційних проектів. На рівні держави влада нічого не робить, щоб українці не виїжджали. Тобто в країні, де руйнується економіка, не створюються якісь можливості для реалізації людини, немає соціального забезпечення з боку держави, активні люди, звісно, тікатимуть і надалі. Через це в місті значно погіршуються демографічні пропорції, бо їдуть люди молодшого та середнього віку, а натомість залишається старше покоління.

На 1 січня 2018 року в місті, за оцінкою управління статистики, проживали 76,2 тис. осіб. За  2017 рік населення міста зменшилось на 482 особи. (у т.ч. за рахунок природного руху на 384 особи, за рахунок міграційного руху на 98 осіб). Прошу читача зважити, що це — офіційна статистика. Не думаю, що наша територія буде обезлюднена, бо ж природно, що до міста потягнуться мігранти з навколишніх сіл. А от села району можуть зникнути з мапи України. Молоді люди тікають з сільської місцевості ще швидше, а старше населення просто вмирає. Чого варта земля без активних, розумних та працьовитих людей?! І схоже люди зважили на прогнози екс-міністра економіки України Володимира Ланового щодо майбутнього нашої держави: “Складно говорити про те, якою буде етнічна структура населення, якою за таких умов буде влада, якою – мораль. Якщо в Україні будуть господарювати 5-8 фінансових “баронів”, які вже нині вважають, що українці мають на них працювати буквально за їжу, то Україні загрожує розпад та поділ окремих територій між олігархами”.

Все це пояснює, чому на вулицях міста все менше усміхнених, задоволених життям людей.

Тамара Дроботюк.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ