У справу підвищення продуктивності лісів Бердичівського держлісгоспу значний вклад вніс Анатолій Миколайович Кузнецов, який працював тут із 1954 по 1986 рік – спочатку лісничим, старшим інженером лісових культур, а з 1974 року – головним лісничим держлісгоспу.
Зі спогадів колишнього головного лісничого А.М.Кузнєцова:
“Керівництво колишнього Радянського Союзу, надаючи великого значення раціональному розвитку і використанню лісових ресурсів, створило в передвоєнні роки Головне Управління лісоохорони і лісонасаджень. Одночасно була створена ціла система лісових господарств – лісгоспів, на які було покладено науково обґрунтоване ведення лісових господарств, особливо лісорозведення і лісовідновлення, лісокультурної справи.
Бердичівський держпісгосп було створено на базі лісових масивів Бердичівського і Дзержинського ліспромгоспів у 1938 році.
Першим директором його був Іван Васильович Шигімаго, фахівцями – Мглінцев і Скородумов, які мали вищу лісогосподарську освіту.
Серед лісничих були відомими Сметанко (Богданів), Ковганко (Троща), Чоповський (Чорні Лози), Яворович (Любар), Мировський (Миропіль), які зробили певний внесок у розвиток місцевого лісового господарства.
Територія лісгоспу двічі була в епіцентрі військових дій під час Великої Вітчизняної війни. Особливо активно діяла на території Бердичівського лісгоспу диверсійна група Богданівського лісу та підпільники, які входили до одного з загонів. З самого початку тут була створена підпільна організація під керівництвом лісника Йосипа Христофоровича Скебердіса.
Члени підпільної організації – в основному працівники Богданівського лісництва та ентузіасти довколишніх сіл – проводили агітаційну роботу серед селян, збирали боєприпаси та зброю, переховували в лісі радянських військовослужбовців…
У районі Чуднів – Бердичів було знищено 14 паровозів та 175 вагонів з гітлерівцями, бойовою технікою та продовольством, підірвано три залізничних мости, спалено 800 діжок бензину на складі Михайленок.
Активно сприяв диверсійній групі лісничий Богданівського лісництва Олександр Олександрович Синькевич та члени його сім’ї.
Сім’ї лісників Скрипника Михайла Олександровича, Стельмаха Григорія Даниловича, Вітковського Адама Францовича, Антонюка Олексія Сидоровича, Криницького Аполлінарія Івановича та інших допомагали партизанам продуктами харчування, одягом, їх квартири в лісі були явочними для підпільників та партизанів.
Активними мінерами Богданівської диверсійної групи були М.Ф.Остапчук, М.Г.Лабунець, В.Лозовий.
Диверсійна група Чешука була багатонаціональною, до її складу крім українців входили росіяни, поляки, татари, литовці, білоруси. Азердбайжанець Мамеді Мамед-огли Тагієв, який втік з німецького полону, після війни одружився з українкою і довгий час жив і працював у Богданівському лісництві.
У перші післявоєнні роки лісгосп відбудовували директор І.В. Шигімаго, головний лісничий Я.Я. Черненко, лісничі О.Я. Сінкевич (Богданів), Мазуркевич і Мокрицький (Троща), Бабій і Колісниченко (Миропіль), Дудник (Гвоздярня), Науменко (Любар), Мізик (Чорні Лози)”.
Про трудовий колектив лісгоспзагу та, зокрема, про Анатолія Миколайовича Кузнєцова, йдеться в замітці, опублікованій у 1986 році в міськрайонній газеті “Радянський шлях”:
“Свій вклад у мобілізацію трудівників, творців краси землі — лісу, вносить редколегія стінної газети держлісгоспу “Лісовод”. Щомісяця вона поновлюється і збирає навколо себе зацікавлених читачів. На цьогорічному огляді-конкурсі в День преси “Лісовод” нагороджено Грамотою райкому Компартії України. Трудівники лісгоспзагу дружно підтримали ініціативу редколегії своєї стіннівки і премію в сумі 1640 карбованців за перемогу в змаганні перерахували у фонд допомоги чорнобильцям”.
