Жив-був собі один господар. Все у нього було добре, життєву програму виконав – сина народив, дерево посадив, хату побудував. Землі біля будинку було небагато, отож до планування ділянки підійшов ґрунтовно. Каналізацію, як десь прочитав, з двома колодязями, вирішив не робити. Затратно, та і довго. Проклав трубу до дренажної канави, що була розташована поряд. Дарма, що вона проходить біля садиби сусіда. А що, він же не княжого роду, потерпить.
Яке обійстя без живності? Сарай розмістив на межі з іншим сусідом, у нього під вікнами, подалі від власної хати. Сальце ж воно не тільки рохкає, а й аромат ще той. “Мені він від самого знайомства не сподобався. Та й півень у нього дуже голосно співає”, – подумав він. Питання з гноєм розв’язав просто: “Буду складувати на вулиці, за огорожею, а то естетика не вражає”.
Чоловік дуже любив чистоту. У себе у дворі. Тому сміття та непотріб вирішив виносити у лісосмугу неподалік. Подумав: “А що, я ж не один такий. Мої три мішки з бляшанками, склянками, мішечками та іншими, колись потрібними у господарстві речами нікому ж не зашкодять. Теж мені екологічне лихо. Усе одно весною оголосять черговий дво- чи тримісячник благоустрою, організують школярів чи працівників сільради. Поприбирають, це ж робота на свіжому повітрі, майже як пікнік. У крайньому разі загорнуть те сміття трактором, потім воно травою та кущами заросте”.
Хазяїн вважав себе освіченою людиною – дивився усі ток-шоу підряд, а гуглив так, що погоду знав раніше вусаня з Гідрометцентру.
Одного разу натрапив у всесвітній мережі на статтю з назвою “Одне розбите вікно”. Назва його зацікавила. У ній йшлося про те, що заокеанські вчені наприкінці минулого століття експериментально довели, що якщо хтось розбив скло у будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна у цьому будинку не залишиться, а потім справу його руйнування завершать інші, теж порядні громадяни. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують решту людей теж нехтувати правилами.
Він ще раз перечитав статтю і нічого не второпав. Усі вікна у власній хаті були на місці.
До чого я веду. Мабуть до того, що достатньо розбити лише одне “вікно”…
Сергій Колубовський.
