Додому НОВИНИ Влада і громада Олег Шевчук: «На Житомирщині є багато аграріїв-ентузіастів. Їх потрібно тільки підтримати та...

Олег Шевчук: «На Житомирщині є багато аграріїв-ентузіастів. Їх потрібно тільки підтримати та допомогти»

57
ПОДІЛИТИСЬ

Кандидат у депутати Житомирської обласної ради Олег Шевчук є досвідченим аграрієм – фаховий спеціаліст вже декілька десятиліть не лише розвиває власне господарство, але й досяг значних успіхів, що стали запорукою розвитку, фундаментом, який відкриває нові горизонти. Тим більше цікавою є його власна думка щодо розвитку сільськогосподарської галузі на Житомирщині.

– Олеже Антоновичу, Ви є кандидатом у депутати Житомирської обласної ради. В нашій області однією з найбільших є сільськогосподарська галузь. Що необхідно зробити, щоб вона отримала новий імпульс розвитку?

– Я завжди вважав і вважаю, що головним у реформуванні земельних відносин у першу чергу повинна стати серйозна підтримка дрібних і середніх фермерських господарств. Адже у сусідній Польщі на конституційному рівні закріплено, що основною формою сільськогосподарського виробництва є саме фермерство. Не крупні агрохолдинги, не латифундисти, а фермери. Бо саме вони дають робочі місця в тих селах, де живуть і працюють, саме вони у значній мірі утримують соціальну сферу і допомагають своїм орендодавцям. Якщо в Польщі нараховується більше 300 тисяч фермерських господарств, то в Україні лише 70-80 тисяч. Якщо ж держава піде назустріч селянам та допоможе дешевими кредитами і пільгами, то до цього руху долучаться тисячі особистих селянських господарств.

Ще один резерв – це підтримка тих господарств, де розвивають тваринництво. Адже саме воно дає найбільше робочих місць, і що найголовніше – люди працюють у себе вдома, а не поповнюють ряди заробітчан за кордоном.

І ще: Україна повинна перестати бути сировинною базою Європи, а експортувати туди не зерно, а борошно, олію та іншу сільськогосподарську продукцію з високою доданою вартістю. А це означає, що обов’язково потрібно на місцях створювати переробну базу.

Я вважаю, що на Житомирщині є багато аграріїв-ентузіастів, які прагнуть позитивних змін. Їх потрібно лише підтримати і допомагати. І я готовий, будучи в обласній раді, підставити їм своє плече як власним досвідом, так і законодавчими напрацюваннями.

– Олеже Антоновичу, нині нерідко звучать сентенції, що не варто перетворювати сучасну Україну на сільськогосподарсько-сировинний придаток Європи, а активніше займатись промисловістю. Ваша думка з цього приводу?

Я вважаю, що розвиток сільськогосподарської галузі не заперечуватиме промисловий розвиток нашої країни. Навпаки, сильна сільська галузь стимулюватиме і машинобудування, і хімічну промисловість, адже аграріям нині вкрай необхідні і власна українська сучасна техніка, і мінеральні добрива, і засоби захисту рослин, які є, але потребують стимулювання від нашої держави, а не підтримку закордонних виробників.

А зараз я хотів би повернутись в історію. Якщо її проаналізувати, то великі економічні та політичні реформи починалися з аграрної. Таким етапним для нашої землі стали скасування кріпацтва у 1848 році в Австро-Угорській імперії та 1861 року – в Російській імперії, до складу яких входили українські землі. Ці реформи не прийшли самі по собі, а стали наслідком чисельних повстань селян. Проте саме аграрні реформи дозволили розвиватись не лише аграрному сектору, але й промисловості. Бо саме первинним завжди був агросектор, звідти брались ресурси для впровадження технічного прогресу – індустріалізації.

Більшість найстаріших світових політичних партій, таких, як, наприклад, британські консерватори, республіканці в США, виникли на основі аграрних рухів. У країнах північної Європи такі партії безперервно були владою протягом десятирічь. Саме вони вибудували так звану «скандинавську модель економіки», яку вважають найсправедливішою у світі з точки зору поєднання інтересів розвитку і соціального захисту суспільства.

Один з американських президентів Томас Джеферсон називав аграріїв основним носієм демократичних свобод. На його думку, вони зберігали традиційні цінності і противились будь-якій диктатурі, а також економічно були вільними.

Український селянин-господар завжди був загрозою для тоталітарних режимі. Адже керувати набагато простіше голодними і залежними людьми. Тому спішний український фермер, сільгоспвиробник і просто заможний селянин завжди будуть фундаментом демократичного розвитку країни.

– Дякую за розмову.

Володимир КРАВЧЕНКО.