Олександр Ревега: “Менше обіцянок – більше справи”

Олександр Ревега: “Менше обіцянок – більше справи”

160
ПОДІЛИТИСЬ

Наразі, більшість програм кандидатів у депутати по всій Україні співпадають на 90%. Навіть у нашому окрузі є кілька кандидатів, програми яких співпадають майже слово в слово: хто у кого списував обіцянки – невідомо. Або ж ці програми є ідентичними обіцянкам кандидатів з інших округів області.

Та, певно, це логічно – здебільшого, проблеми, які турбують людей – скрізь однакові. Питання у тому, хто і які шляхи їх вирішення пропонує. Приймаючи рішення за кого віддати голос, переконаний, треба у першу чергу дивитися не тільки на програму, а оцінювати – чи здатен кандидат виконати свої обіцянки, чи достатньо у нього досвіду – і життєвого, і професійного, дивитися на його реальні справи. Бо пообіцяти – найлегше всього. Та чи є можливість реалізувати те, що пропонуєш?

Зараз багато говорять про нові обличчя у політиці, про запит суспільства на оновлення влади. Очевидно: оновлення це природний процес. Та все має йти своїм шляхом.

Уявіть ситуацію, що зараз у Верховну Раду оберуть абсолютно всі «нові обличчя», людей, які навіть досягли певного професійного рівня у своєму напрямку – вчителі, артисти, ІТ-спеціалісти тощо. Але, при цьому, вони не мають ніякого політичного досвіду, не уявляють, як працює державний механізм, не знають, навіть, як закони пишуться. Уявили? А тепер уявіть, що Ви віддали свою дитину чи онука навчатися до школи, у якій абсолютно всі вчителі – вчорашні випускники цієї школи, які ще навіть педагогічного коледжу чи училища не закінчили, а директор у них працює на посаді лише два місяці. До цього – він так само наприкінці травня ще сидів за партою у цій же школі. Уявили? Чи уявіть, що Ви прийшли до лікаря, який ще навіть не закінчив медичного училища за фахом “медсестра” чи “медбрат”. Уявили? Чи хотіли б Ви, що Ваших дітей навчали такі вчителі або Ваш інфаркт лікували такі лікарі? Переконаний, що – навряд. То чому тоді ми маємо експериментувати з державою, доручаючи керувати нею, вирішувати наші з Вами проблеми людям, які не знають, як саме це робити?

Разом з тим, я категорично виступаю за знищення старої, корумпованої системи влади на всіх рівнях, підтримую реформи, що збирається впроваджувати новий Президент. Водночас вважаю, що народний депутат має добре розбиратися в проблемах округу, знати людей, їхні найгостріші потреби. І основне — окрім свого патріотизму та добропорядності, він повинен мати план дій, бути професіоналом у своїй галузі. Вважаю завданням депутата-мажоритарника писати й удосконалювати законодавчу базу й бути ніби оголеним нервом свого округу — реагувати на несправедливість та кривду, захищати й допомагати людям. Тому я не пристав до жодної партії або олігархічного клану. Але я точно знаю, яким чином можна використати всі свої можливості, волю і досвід, щоб припинити безлад і, нарешті, почати відновлення заможної держави.

Людям можна задурити голови класними роликами й красивими обіцянками, але що далі? Сидіти у Верховній Раді й служити не громаді, а олігарху, який тебе “ощасливив”? Якщо оцінювати ситуацію на окрузі, то можу сказати: деякі мої конкуренти спущені нам згори, як парашутисти, які не знають ні проблем округу, ні як їх вирішувати. Вони розподілені за округами, щоб створити потім у Верховній Раді своє лобі для впливу та збагачення тих, хто ними маніпулює. При цьому використовується модний тренд, мовляв, ми нові, ми молоді, ми чесні, ми все поламаємо і змінимо.

Чому популісти дуже часто перемагають тих, хто реально багато і віддано працюють? Тому що вони говорять красивими словами, які хочуть чути люди, тому що вони завжди знають, що і кому треба сказати у потрібному місці у потрібний момент. Та чи збираються вони реалізовувати обіцяне – це вже інше питання, відповідь на яке ми отримаємо тільки після виборів. Здебільшого – час вже буде втрачено і змінити ситуацію знову можна буде тільки через 5 років, на наступних виборах. То – чи варто ризикувати?

Я не люблю обіцяти. Мабуть у цьому – моя проблема як політика, але точно знаю, що як проста людина, яка любить свою країну, я роблю вірно. Менше обіцянок – більше справи. Ті люди, які зі мною знайомі, точно знають, що я не люблю обіцяти того, що не зроблю. Тому не буду змагатися в обіцянках, бо не хочу вас обманювати, та брати на себе зобов’язання, які не зможу виконати. І не буду Вас закликати віддати свій голос саме за мене. Бо вірю у Вашу мудрість і виваженість, вірю, що Ви здатні відрізнити зерно від полови і самостійно прийняти вірне рішення!

Знаю, що багато хто з вас ще не визначився зі своїм вибором або симпатизує іншим кандидатам. І це нормально, бо у нас має бути чесна, демократична змагальна система. Тому звертаюся до тих людей, які захотять віддати свій голос за іншого кандидата. Знайте: у будь-якому випадку ваш голос не пропаде, не зникне разом з надіями у темряві. У наступному парламенті я ніколи не відвернусь від вас і не скажу “це ж він обіцяв, до нього і йдіть”.

Прошу лише про одне: прийдіть у неділю 21 липня на виборчі дільниці, віддайте свій голос за того, кого вважаєте найбільш достойним представляти Ваші інтереси та захищати Ваші права! Саме від Вашого вибору залежить доля нашої країни, доля Вашої родини, майбутнє наступних поколінь!

БЕЗ КОМЕНТАРІВ