Пам’ять серця береже їх подвиг

Пам’ять серця береже їх подвиг

380
ПОДІЛИТИСЬ

До літературного клубу «Словограй» ЗОШ №12 завітала землячка поетеса Ольга Калина та запропонувала шанувальникам художнього слова власну поетичну збірку «Конвалії».

Схвильовано слухаємо розповідь про історію написання книги – особиста трагедія, пов’язана з війною на Сході, лягла в її основу. Зболене серце Ольги Калини промовляє поетичними словами до свого племінника Василя Малянівського, який у час лиховісний пішов захищати рідну землю:

Зникають в небі соколята:

Щодень нові туди ідуть.

Голосить ридма біла хата…

Зі Сходу діточок везуть…

І саме там, в горнилі війни, де дні задимлені, а ночі освітлені вибухами, по-справжньому відкривається людина, її велич і могутній дух незламності.

Огорнулися серця усіх присутніх смутком, коли поетеса читала віршовані рядки, замішані на сльозах невтішних, про смерть дорогої людини:

Приречена вік свій тужити,

Бо тобі б тільки жити і жити.

Перервалось життя молоде…

Де тебе відшукати? Ну, де?

Члени літературного клубу також читали поезії Ольги Калини, які пронизані красою людського духу.

Схиляють голови в пошані і мешканці нашого міста перед своїми героями. Особливо трепетно згадують діти Євгена Старікова та Сергія Гадіулліна, адже вони теж були учнями ЗОШ №12. Прості хлопці, які понад усе любили життя: навчалися, працювали, кохали, виховували дітей. Син Сергія Роман народився вже після загибелі тата і тому бачить його тільки на фотографіях…

Учні читали власні вірші про мужність і героїзм воїнів сучасності. Співали пісні про подвиг безсмертний, про пам’ять людську.

З глибокою вірою про захист оборонців рідної землі була прочитана «Молитва за бійців» Ольги Калини:

О, Боже милостивий з неба,

Врятуй ти їх і захисти.

Бійцям в заступництві потреба –

Їм ще кордони берегти…

Але не хотілося завершувати зустріч з поетесою на такій сумній ноті. Адже, попри все, красу нікому не вдасться знищити, бо народжується в серцях кохання, яке проростає паростками нового життя. І тому по-особливому зворушливо звучали слова Павла Тичини» Ви знаєте, як липа шелестить…», покладені на музику учнем 1-А класу Назарієм Захарком:

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить…

Отож пам’ятаймо тих, хто захистив і захищає спокійні сни кожного з нас.

Г.В. Одинецька, керівник літературного клубу «Словограй»,
Ю.О. Гуменна, завідувач інформаційним центром.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ