Пам’яті колеги, подруги, Учителя.

    Пам’яті колеги, подруги, Учителя.

    305
    0
    ПОДІЛИТИСЬ

    Перегорнута остання сторінка Книги Життя Авраменко Олени Олександрівни, нашої однокласниці, колеги, подруги, Учителя. Ця звістка відгукнулась болем у серцях всіх, хто її знав.

    Пишуть її однокласники, друзі юності:

    “Скорбная весть долетела к нам – не стало благородного, мудрого, хорошего Человека, настоящего Друга, доброжелательного, улыбчивого и умного советчика… Печаль утраты омрачила эти дни. Пронзительно… уничтожая душу.

    Но пусть Леночке будет пухом… вечность. Пусть Бог воздаст ей в небесах за всё добро, что она подарила нам, всем, кто её знал. Она есть и останется в наших сердцах…”.

    “Я всегда буду помнить Лену – прекрасную мою одноклассницу, нашу общую любимицу, совесть нашего класса. Пусть земля ей будет пухом. Очень жаль, что не смогу уже лично пообщаться с Леночкой, многое сказать ей…”.

    Благородна, світла, чесна, відверта, Олена Олександрівна протягом всього життя привертала до себе людей. Працювати і спілкуватися з нею завжди було приємно і комфортно. Вона поєднувала в собі риси компетентного і відповідального керівника та відданого друга, ніжної жінки, матері, бабусі, сестри. Разом з Іваном Тимофійовичем вони в любові і злагоді виростили достойних дітей – Тетяну і Олександра, дочекались улюблених онуків, а Олена Олександрівна – і правнука.

    Ми пам’ятаємо, що вона завжди вирізнялась стійкими високими життєвими принципами. У променях її голубих очей зігрівались і рідні, і друзі, і колеги, і учні, для яких Олена Олександрівна залишалась другом, наставником, порадником все життя.

    “Мы никогда её не забудем. Елена Александровна была самой любимой нашей учительницей”, – пише її випускниця.

    “Родная, любимая, незабываемая Еленочка Алекандровна… как больно, что Вы ушли… Мир и покой вашей светлой крылатой Душе…”.

    “Так пронзительно жаль, что нет её уже, что не позвонишь и не напишешь ей. И ещё: она называла меня “детонька моя”. Всё. Так больше некому меня назвать…”.

    “Я все эти дни думаю о том, что только доброй и светлой Душе Господь позволяет завершить свой земной путь без страданий. Царство Небесное нашей любимой Еленочке Александровне”.

    До останніх хвилин вона зберегла світлий розум, ясну пам’ять. Не дивлячись на поважний вік, радо зустрічала кожний день, не згас її потяг до знань, радість пізнання, інтерес до всього нового, до людей, до життя.

    В нашій пам’яті Олена Олександрівна залишиться зразком високої порядності, щирості, любові, шляхетності, толерантності, оптимізму.

    Світла їй пам’ять та спокій її світлій душі.

    Міськком профспілки працівників освіти,
    Е.М. Томашевський, Т.А. Турченко, Г.Ю. Шулятицька,
    Е. Ваншельбойм, Ю. Небрат, Е. Ружицька, Л. Рудяк,
    Б. Кірман, А. Росовецька (Ткач), Л. Войцехівська,
    Л. Мананкова, В. Бондар, Т. Позубняк, М. Котик,
    О. Арестов, В. Пузиренко, В. Бовкун, А. Липко.

    БЕЗ КОМЕНТАРІВ

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ