Пам’яті першої вчительки.

Пам’яті першої вчительки.

1289
0
ПОДІЛИТИСЬ

Днями моя душа зазнала непоправної втрати: померла дорога і рідна мені людина – перша вчителька Ратушнюк Людмила Кіндратівна… Був на похороні, але не спромігся сказати й слова… натомість пишу вірш – вона буде рада йому більше, ніж звичайним словам…

Померли Ви і спазм горлянку душить.
Береза й та сама вже не своя…
Дев’ятий день лаштує Вашу душу
В політ до раю, вчителько моя.

Тремтить сльоза на війці соломинки,
У банці сонце – все, як навесні…
До Вашого провулку на поминки
Зійшлися анемони осяйні.

Спориш вже зашивать почав стежину,
Котрою я для Вас літав, ходив…
Давно була ця хата удовина,
А пусткою стоїть лиш дев’ять днів.

Себе втішатиму одним я, доле:
Розселить Бог по Вічності і нас…
Ви облаштуйте там, на Небі, школу –
Я знов до Вас прийду у перший клас…

Ви навчите мене святої мови,
Ви навчите мене красі й добру…
Я стану там відмінником і знову
Піду в життя із Ваших добрих рук…

Михайло ПАСІЧНИК.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ