Додому НОВИНИ Культура Папірник Наталія. Здійснена мрія

Папірник Наталія. Здійснена мрія

1032
ПОДІЛИТИСЬ

Жив собі один хлопчик, звали його Тимофієм. Вчився він у 3-му класі, добре вчився, оцінки усі мав високі. Та була у нього одна мрія – мати собаку.

Якось одного разу йшов він зі школи додому. Гуркотів грім, здіймались блискавки, а він усе йшов і йшов, а дорозі, здавалось, не було кінця-краю. Раптом Тимофій почув тоненьке жалібне скімлення, зупинившись, він зазирнув під кущі і побачив крихітне біле цуценя, яке було схоже на маленького білого м’ячика.

“Мабуть, його хтось викинув, – подумав собі Тимофій, – треба рятувати”. Він прожогом кинувся до найближчого магазину.

– Чого бажаєш купувати – запитав його продавець.

– Та ні, я хотів би попросити… теєєє… ну, взяти у вас порожню коробку, якщо є непотрібна.

– А для чого тобі ця коробка? – поцікавився продавець.

– Я тут недалеко побачив песика, хочу його врятувати. – опустивши засмучено оченята, відповів Тимофій.

– Ти молодець, візьми коробку, і ось ще візьми від мене спеціальне печиво для собак у вигляді кісточки, – радо запропонував чоловік за прилавком.

– Дякую вам…А як вас звати ?

– Сергій Анатолійович. А тебе?

– Мене – Тимофій…, ой мені треба йти до песика! Ну, бувай… бувайте, Сергію Анатолійовичу.

Тимофій вийшов із магазину з коробкою в руках і з печивом для собаки. “Ой, – сказав він, – я ж забув про підстилку”. Хлопчик попрямував в аптеку через дорогу.

– Добрий день, а у вас є вата медична?

– Доброго дня, так є.

– А скільки вона коштує?

– 15 грн.

– Давайте, – і Тимофій простягнув продавцю гроші. – Дякую вам!!! І хлопчик вибіг з аптеки.

– Ну що, тепер підемо додому, – звернутися він до песика. Тимофій застелив підстилку, поклав песика в коробку і пішов. Прийшовши додому, хлопчик мерщій відправився у свою кімнату. Поставив коробку і знову почув скімлення. “Мабуть, їсти хоче, – здогадався Тимофій. – Що ж йому дати? –запитував він самого себе і раптом згадав: Печиво!!! Ура!!! Але перш ніж дати їсти, треба дати йому ім’я. А назву я його Дружок”.

– Дружок, ти згоден?

– Гав!!! (що означало “так, звичайно”)

– Дружок, лови!

Цуценя вмить зловило печиво-кісточку і проковтнуло, потім знову: “Гав!!! Гав!!! Гав!!!”, що, напевно, означало: “Дайте ще!!!”

– Мамо, можна я сходжу в магазин?

– навіть треба! Купи молоко та хліб.

– А можна я куплю їсти для собачки?

– Для Якого собачки?

– Я сьогодні врятував собаку, якого назвав Дружок, – опустивши винувато очі, промовив Тимофій.

– Перш, ніж я відповім, дозволь запитати тебе: ти будеш прибирати його туалет? – суворо поцікавилась мама.

– Так.

– Будеш гуляти із собачкою?

– Так.

– Будеш годувати?

– Так.

– Ну, тоді нехай живе.

– Ура!!!

– Купиш йому повідка і ошийника. І ще, пам’ятай: ти тепер відповідаєш за того, кого приручив.

Тимофій познайомив Дружка з батьками. Мамі і татові він дуже сподобався. Після зливи хлопчик пішов у магазин за новими покупками для свого песика та продуктами. З цього часу Тимофій з Дружком зажили дружно і весело.

Скоро проминув цілий місяць відтоді як Тимофій врятував песика, якого назвав Дружком. За цей час вони стали справжніми друзями. Дружок уже трохи підріс і багато чого навчився. Якраз зараз у Тимофія настали літні канікули, він отримав табель з гарними оцінками і вирішив відсвяткувати цю радісну для нього подію. Після смачного сніданку Тимофій умовив батьків відпустити його разом з Дружком піти до лісу і відсвяткувати свій перший день канікул.

– Сину, а покажи-но мені свій табель, – попросила мама.

Тимофій побіг до своєї кімнати, узяв свій “документ” і простягнув його матері. Мама мовчки подивилась і сказала:

– Ну, якщо ти так добре вчишся, то чому б і ні. Піди погуляй, мій розумничку, – пригорнувши до себе, мама поцілувала Тимофія у голівку.

– Ура!!! – крикнув зраділо Тимофій, але мама зупинила його радісний подив попередженням:

– Тільки з однією умовою: о 8-й годині ти маєш бути вдома, добре?!

– Мамо, ну звичайно ж, ми повернемось вчасно.

Щасливий як ніколи Тимофій кинувся одягатися, а мама тим часом пішла готувала бутерброди з сиром та ковбасою для Тимофія і Дружка, термос прохолодного лимонаду, плед і намет.

Тимофій одягнувся, в одну руку взяв Дружка за повідок, а в другу – торбинку з їжею.

– Бувайте! – сказав він та вийшов з дому. Через годину довгої дороги вони нарешті дісталися до лісу.

– Ну що? – звернувся Тимофій до Дружка, котрий уже був дуже голодний. – Перш за все поставимо намет, а тоді пообідаємо.

І Тимофій взявся до роботи.

– А тепер будемо їсти.

–Гав, гав! – махаючи хвостом заглядав у вічі Тимофієві Дружок.

Після обіду Дружку, як не дивно, захотілося побігати. Тимофій також був не проти, щоб весело і з користю провести час: побігати, награтися, назбирати грибів додому на вечерю, щоб і батьки були задоволені. Друзі так захопилися збиранням лісового урожаю, що й не помітили, як настала темрява.

– Ой-ой-ой! І як нам тепер звідси вийти. Дружочку, вся надія на тебе! Шукай, друже, тепер сліди, які ведуть додому.

Дружок з усіх сил намагався знайти бодай якийсь слід, але марно, нічого не міг знайти у такій незнайомій темряві.

– В такому випадку доведеться нам тут заночувати встанемо завтра о 6-й будемо шукати дорогу додому, – у відчаї промовив Тимофій.

Зранку Тимофій так як і вирішив прокинувся, щоправда не зовсім так як вирішив. Дружок розбудив його не о 6-й, а о 5-й ранку.

– О! – сказав Тимофій до Дружка, – молодець, на годину раніше прокинувся. Ну що ж, буде більше часу. Хоча насправді Тимофій не дуже хотів вставати так рано, але подумав про позитив і не сварив Дружка за це. Вони встали, зробили невелику розминку і пішли далі. Пройшовши відстань приблизно 1-го кілометра, вони нарешті знайшли те саме місце, де стояв їхній намет, а в наметі – торбинку з їжею.

– Тепер можна і поснідати. – звернувся Тимофій до Дружка, – поїмо і підемо далі.

– Гав!!! Гав!!! Гав!!!, що означає (“це чудова ідея”). Вони смачно попоїли і пішли. Пройшовши трохи далі, Тимофій з Дружком почули чийсь крик: “Допоможіть!!! Допоможіть!!! Рятуйте!!!”. Хтось кликав на допомогу, Тимофій з Дружком мерщій побігли на клич вигукам.

Папірник Наталія,
учениця 7-Б класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №5